Гормони і волосся
Овчаренко Ю.С. Гормони і волосся. //Les Nouvelles Esthetiques Україна. — 2015. — №2 (90). — стор. 64-71
Антивікова медицина займається пошуком і застосуванням методів лікування, спрямованих на зміну, послаблення або уповільнення недуг, що прогресують з віком. Серед безлічі методик фахівці приділяють велику увагу гормонозамісній терапії, ґрунтуючись на припущенні, що поступова редукція і дисбаланс гормонів з віком тісно пов'язані з процесом старіння. У представників обох статей рівні гормону росту, мелатоніну, дегідроепіандростерону (ДГЕА) та його сульфатної форми ДГЕАС досягають свого максимуму в третій декаді життя, а потім поступово знижуються. Крім того, у чоловіків спостерігається постійне зниження вироблення біологічно активного вільного тестостерону приблизно на 1% на рік. Різке припинення вироблення статевого гормону для чоловіків не характерне, на відміну від жінок [1].
Органи-мішені, до яких належать шкіра і волосся, сигналізують про ці інволюційні зміни. Волосяний фолікул (ВФ) є постійно змінюваним органом, здатним до регенерації нового і відмінного волосся в умовах гормональної регуляції, забезпечуючи відповідність типу волосся сезону, віку чи статі, і тим самим є не лише найважливішим маркером старіння, а й стигмою, що характеризує ендокринний і соматичний статус. А також після ідентифікації гормонів як важливого фактора в циклі росту волосся з'явилися нові терапевтичні можливості, що дозволяють впливати на ріст волосся за допомогою регуляції гормональних впливів.
Серед гормонів, що впливають на стан волосся, найбільше значення мають андрогени, естрогени, гормони щитоподібної та прищитоподібних залоз, пролактин, кортикостероїди, гормон росту і мелатонін [2]. У цій публікації пропонуємо детальніше розглянути ці клінічно важливі і часом парадоксальні взаємодії.
Вплив андрогенів на ріст волосся
Андрогени є головним регулятором росту волосся людини за парадоксальних відмінностей фолікулярних відповідей залежно від розташування на тілі: від стимуляції бороди, наприклад, до припинення росту волосся на скальпі, але без будь-якого впливу на вії. При цьому в різних зонах росту волосся на голові чутливість ВФ до андрогенів детермінована: в ділянці тім'я і маківки вона підвищена, що веде до повільного прогресування процесів мініатюризації; в ділянці потилиці ВФ нечутливі до дії андрогенів. Трансплантовані фолікули зберігають це розмаїття реакцій, і цей факт лежить в основі коригувальних косметичних операцій при андрогенетичній алопеції (АГА) [3]. Однією з перших ознак статевого дозрівання є поступова заміна найтоншого пушкового волосся більш великим пігментованим проміжним волоссям на лобку і пізніше в пахвових западинах, зрештою виробляється більш велике і темне термінальне волосся. Ці зміни відбуваються паралельно з пубертатним підвищенням андрогенів у плазмі крові, яке у дівчаток відбувається раніше, ніж у хлопчиків. Такі ж метаморфози відбуваються і на багатьох інших ділянках тіла у юнаків, призводячи до росту бороди, лобкового волосся, появи волосся на грудях і збільшення його кількості на кінцівках — за цими ознаками легко відрізнити дорослого чоловіка. Ріст бороди різко збільшується в період статевого дозрівання і продовжує посилюватися приблизно до 35–40 років, при цьому термінальне волосся на грудях або у вушних каналах може з'явитися тільки через кілька років після статевого дозрівання. Однак андрогени не мають очевидного впливу на багато фолікулів, що виробляють термінальне волосся в дитинстві, такі як вії, або багато фолікулів волосистої частини голови. Як це не парадоксально, але в осіб з генетичною схильністю андрогени сприяють поступовому перетворенню великих термінальних фолікулів голови на пушкові, спричиняючи АГА. Крім ролі андрогенів, точні механізми таких відповідей всередині волосяного фолікула не до кінця зрозумілі, хоча й очевидно, що ці відповіді носять індивідуальний характер і залежать від розташування фолікула на ділянці тіла [4].
Гормони стероїдної групи регулюють ріст клітин, їхню диференціацію та обмін речовин. Порушення роботи наднирників можуть призвести як до підвищеної глюкокортикоїдної активності, так і до недостатньої активності, надлишкової активності андрогенів або до недостатньої.
Підвищена активність андрогенів виявляється у ранньому статевому дозріванні у дітей і вірилізації у жінок, тоді як у чоловіків перебігає безсимптомно. Надлишок андрогенів може стати результатом безлічі різних станів як наднирників, так і яєчників. До них належать вроджена гіперплазія наднирників, або адреногенітальні синдроми, пухлини наднирників, синдром Кушинга, полікістоз і пухлини яєчників, а також інші новоутворення, не пов'язані з наднирниками і яєчниками. Дерматологічними ознаками вірилізації серед іншого є гірсутизм та АГА. Стрімкий прояв ознак вірилізації, рівні ДГЕАС, що перевищують 600 нг/л, і рівні вільного тестостерону, що перевищують 200 нг/л, дають підставу припустити наявність андрогенопродукувальної пухлини. Адреногенітальні синдроми є результатом генетично зумовлених порушень синтезу кортизолу. Збільшення вироблення АКТГ, що провокує підвищену стимуляцію наднирників, у поєднанні з блокадою шляху вироблення кортизолу призводить до накопичення андрогенів наднирників, зумовлюючи вірилізацію у жінок. Часткова недостатність 21-гідроксилази може виявлятися як гірсутизм, навіть у літніх жінок. Гіперкортицизм, або синдром Кушинга, являє собою ознаки підвищеної секреції кортизолу наднирниками внаслідок будь-якої причини. Найчастіше цей стан є ятрогенним внаслідок прийому глюкокортикостероїдів (ГКС), однак аналогічні ознаки присутні у пацієнтів з ендогенним гіперкортицизмом через вироблення адренокортикотропного гормону (АКТГ) гіпофізом (хвороба Кушинга), з пухлинами наднирників або з ектопічним виробленням АКТГ. Гіпертонія і набір ваги є ранніми проявами захворювання, серед типових шкірних симптомів спостерігаються перерозподіл жиру, ожиріння з відкладеннями в ділянці тулуба, «місяцеподібне» обличчя і тонкі руки, атрофія шкіри, на якій швидко з'являються синці, пігментований гіпертрихоз обличчя, загальне збільшення волосся лануго та алопеція. Ці явища спочатку можуть ігноруватися як вторинні щодо нормального старіння шкіри.
Недостатня активність андрогенів може призвести до зниження статевого потягу, втрати м'язового тонусу, сухості шкіри, зменшення життєвої енергії. Розвиток андрогенної недостатності після статевого дозрівання характеризується наявністю повільно зростаючого лобкового волосся, оскільки збереження вже сформованого лобкового волосся меншою мірою залежить від андрогенів, ніж його вироблення.
Хвороба Аддісона є хронічною недостатністю кори наднирників. Найяскравіша дерматологічна ознака — підвищення пігментації шкіри, волосся теж може стати темнішим [1].
Менопауза і стан волосся
У період менопаузи яєчники припиняють виробляти гормони, які відповідають за відтворення і можуть впливати на сексуальну поведінку. Зниження рівня циркулювальних естрогенів впливає на весь ланцюг репродуктивної функції жінки — від мозку до шкіри. Типовим віком настання менопаузи є діапазон між 45 і 55 роками. Жінки в постменопаузі стикаються з такими дерматологічними проблемами, як атрофія, сухість, свербіж, втрата пружності шкіри та гнучкості, підвищена травмованість шкіри, сухість волосся та алопеція [5]. Наразі прийнято вважати, що ці явища спричинені низьким рівнем естрогенів.
Клінічні свідчення впливу естрогенів на ріст волосся були отримані під час спостереження за наслідками вагітності, прийому гормональних препаратів, що впливають на метаболізм естрогенів, і менопаузи на стан волосся. У період другої половини вагітності частка анагенного волосся збільшується з 85 до 95% [6], при цьому частка волосся з більшим діаметром стрижня також вища, ніж у жінок того ж віку, які не готуються до материнства. Після пологів відбувається стрімкий перехід фолікулів з фази продовженого анагену у фазу катагену, а потім телогену, з подальшим підвищеним випадінням волосся, помітним через 1–4 місяці (післяпологовий ефлювіум). Підвищене випадіння волосся, що спостерігається у багатьох жінок у період від 2 тижнів до 3–4 місяців після припинення прийому пероральних контрацептивів, нагадує випадіння волосся, яке зазвичай спостерігається після пологів. Протизаплідні таблетки або гормональна замісна терапія прогестагенами, які мають андрогенну активність (норетистерон, левоноргестрел, тіболон), частіше спричиняють загальне облисіння у генетично схильних жінок. Висловлювалося припущення, що за генетичної схильності провокувальним фактором випадіння волосся у жінок може виступати співвідношення естрогенів до андрогенів [7]. Цьому відповідає і випадіння волосся, спровоковане у схильних жінок лікуванням інгібіторами ароматази при раку молочної залози [8]. І нарешті, жінки в постменопаузі демонструють підвищену схильність до випадіння волосся за чоловічим типом [9].
Естрогени, безумовно, виконують важливу функцію в багатьох відділах людської шкіри, у тому числі в епідермісі, дермі, судинній мережі, волосяному фолікулі, а також у сальних і потових залозах, відіграючи значну роль у старінні шкіри, пігментації, рості волосся та виробленні шкірного себуму [10]. Окрім зміни транскрипції генів за допомогою елементів, що реагують на естроген, 17-бета-естрадіол (Е2) також змінює метаболізм андрогенів у пілосебаційному комплексі, який сам по собі демонструє помітну активність ароматази — ключового ферменту в перетворенні андрогенів на Е2. Таким чином, волосяний фолікул одночасно є мішенню для естрогенів і їхнім джерелом. Встановлено, що естрогени впливають на ріст волосяного фолікула і циклічність шляхом зв'язування з локально експресованими високоафінними рецепторами естрогену (РЕ). Відкриття другого внутрішньоклітинного рецептора естрогену (ERbeta), що виконує функції, відмінні від класичного рецептора естрогену (ERalpha), а також ідентифікація мембранних рецепторів естрогену у волосяному фолікулі стали тими напрямами, які підлягають подальшому дослідженню для розуміння механізму дії естрогену на ріст волосся [11].
Вплив тиреотропних гормонів
Гормони щитоподібної залози впливають на ріст і диференціацію багатьох тканин і на загальні витрати енергії організму, на кругообіг багатьох субстратів, вітамінів та інших гормонів. Активність щитоподібної залози впливає на споживання кисню, синтез білка і мітоз і тому має велике значення для формування і росту волосся. У людському волосяному фолікулі була продемонстрована експресія бета-1-рецептора гормону щитоподібної залози. Було показано, що трийодтиронін суттєво підвищує виживаність людського волосся in vitro [12]. Вплив активності гормонів щитоподібної залози на волосся найпомітніший при їхньому дефіциті чи надлишку. Шелл (Schell) і співавт. [13], вперше за допомогою проточної цитометрії проаналізувавши ДНК, продемонстрували вплив гормонів щитоподібної залози на динаміку in vivo клітинного циклу людських волосяних цибулин волосистої частини голови. Клінічно вплив захворювань щитоподібної залози на волосся є неспецифічним, однак асоційовані симптоми і ознаки дефіциту чи надлишку тиреоїдних гормонів можуть стати джерелом важливих даних для виявлення захворювань щитоподібної залози.
Гіпотиреоз є результатом дефіциту гормонів щитоподібної залози. Найчастіше він виникає внаслідок хронічного автоімунного тиреоїдиту (хвороба Хашимото) або ятрогенної абляції щитоподібної залози (лікування натрію йодидом-131 чи хірургічна тиреоїдектомія). Гіпотиреоз у жінок спостерігається приблизно в десять разів частіше, ніж у чоловіків, і особливо поширений у віці від 40 до 60 років. У пацієнтів суха, груба шкіра, у тяжких випадках стан може нагадувати іхтіоз. Шкіра обличчя набрякла, з підвищеною кількістю зморшок, обличчя може мати «порожній», одноманітний вираз. Волосся стає тьмяним, грубим і ламким, може спостерігатися дифузна алопеція з витонченням латеральної ділянки брів. Темпи росту волосся сповільнюються, збільшується частка телогенного волосся. Алопеція характеризується поступовим початком. У генетично схильних осіб тривалий гіпотиреоз може супроводжуватися АГА. Передбачуваний механізм зумовлений збільшенням вільних андрогенів у плазмі [1].
Гіпертиреоз зумовлений надлишковою кількістю циркулювальних гормонів щитоподібної залози. Найчастішою причиною гіпертиреозу на сьогодні є хвороба Грейвса, передбачуваний рівень поширеності в популяції пацієнтів віком 60 років і старше становить 5,9%. Це захворювання автоімунного походження, яке значно частіше вражає жінок, ніж чоловіків. Найпоширеніші симптоми гіпертиреозу є системними, а не шкірними, і зумовлені станом гіперметаболізму, відомим як тиреотоксикоз. Тим не менш дифузне випадіння волосся спостерігається у 20–40% випадків, а випадіння пахвового волосся — у 60% [14]. Тяжкість облисіння не корелює з тяжкістю тиреотоксикозу. Саме волосся тонке, м'яке, пряме і, як стверджується, не піддається перманентній завивці. При цьому слід мати на увазі, що причиною випадіння волосся можуть стати препарати для лікування захворювань щитоподібної залози або ліки, які перешкоджають тиреоїдному метаболізму: карбімазол, тіамазол, метилтіоурацил, пропілтіоурацил, йод, левотироксин, літій та аміодарон [2].
Гіпопаратиреоз найчастіше спостерігається у геріатричної популяції після ненавмисного видалення прищитоподібних залоз під час операції на щитоподібній залозі чи радикального висічення шиї при онкологічних захворюваннях. Пацієнти відчувають напади гіпокальціємії з тетанією. Може спостерігатися витончення волосся чи його повне випадіння. На нігтях часто утворюються горизонтальні заглиблення (лінії Бо), які з'являються біля основи нігтів приблизно через три тижні після тетанічного нападу. Руйнування емалі зубів може неправильно тлумачитися як недотримання гігієни ротової порожнини, особливо у літніх людей [1].
Пролактин і випадіння волосся
Пролактин являє собою лактотропний гормон з передньої частки гіпофіза, який стимулює ріст грудної залози, призводить до лактації та виникнення інстинкту турботи про потомство (у тому числі й в осіб чоловічої статі). Секреція пролактину відбувається відповідно до циркадного ритму за допомогою речовин-медіаторів у гіпоталамусі, пролактин-рилізинг гормону (PRH+), пролактин-рилізинг-інгібувального гормону (PRIN−), допаміну (−). Клінічно гіперпролактинемія виявляється симптомокомплексом галактореї-аменореї з випадінням волосся, галактореєю (у 30–60%), аномаліями менструального циклу, вторинною аменореєю, себореєю, акне та гірсутизмом. Взаємодії між пролактином і ростом волосся складні, при цьому пролактин впливає на волосяний фолікул не тільки прямо, а й опосередковано, через підвищення вмісту параандрогенів у корі наднирників. Отже, гіперпролактинемія може бути причиною не тільки дифузного телогенного випадіння волосся, а й АГА та гірсутизму [15]. Роботи Schmidt вказують на можливий вплив пролактину на АГА у жінок [16].
Значення гормону росту
Важливий для волосся і гормон росту, або соматотропін, що очевидно з клінічного спостереження станів з підвищеним чи зниженим його вмістом. Якщо рецептор фактора росту змінився внаслідок мутацій, клітини слабше реагують на соматотропін. Цей стан називається резистентністю до соматотропіну, або синдромом Ларона. Крім пропорційної карликовості, яка виявляється в дитячому віці, для цього синдрому характерні гіпотрихоз, передчасна алопеція та аномалії волосяного стрижня [17]. У цьому разі дія ГР виявляється опосередковано, він зв'язується з рецептором гормону росту, який є фактором транскрипції і підвищує експресію інсулінозалежного фактора росту — 1 (ІФР-1). ІФР-1 являє собою фактор росту, структурно схожий на інсулін, і як фактор росту впливає на ріст і диференціювання клітин. Певну роль ІФР-1 відіграє також у розвитку волосяних фолікулів і в рості волосся. Itami та Inui виявили, що ІФР-1 виробляється у волосяних сосочках дерми. Оскільки доведено присутність у кератиноцитах матричної РНК рецептора ІФР-1, припускається, що ІФР-1 з фібробластів волосяних сосочків дерми здатний індукувати ріст волосся, стимулюючи проліферацію кератиноцитів волосяних фолікулів [12]. При акромегалії, навпаки, розвивається гіпертрихоз [2].
Мелатонін у життєдіяльності волосся
Спочатку виявлений як нейрогормон, утворений і викинутий шишкоподібною залозою в ході добових ритмів [18], мелатонін регулює різні фізіологічні процеси: сезонні біоритми та щоденні цикли сну і неспання — і впливає на процес старіння [19]. Тим не менш найпомітнішим у мелатоніні є його захисна й антиапоптотична дія, яка може забезпечити функціональну цілісність непухлинних клітин завдяки своїм сильним антиоксидантним властивостям і здатності активно захоплювати вільні радикали [20, 21]. Описані потужні антиоксидантні властивості мелатоніну (N-ацетил-5-метокситриптамін) дозволяють розглядати його як можливий варіант протидії окислювальному стресу, пов'язаному із загальним випадінням волосся, а також АГА, і як профілактичний захід при посивінні [22]. За останніми даними, численні периферичні органи є не тільки мішенню біологічної активності мелатоніну, а й одночасно ділянкою синтезу екстрапінеального мелатоніну, його регуляції та метаболізму. Було показано, що людська шкіра має мелатонінергічну ферментну систему, яка повною мірою експресує конкретні ферменти, необхідні для біосинтезу мелатоніну. Крім того, кератиноцити, меланоцити і фібробласти мають функціональні рецептори мелатоніну, які беруть участь у фенотипових ефектах, таких як клітинна проліферація і диференціація. У шкірі була виявлена активна мелатонінергічна антиоксидантна система, яка захищає від пошкоджень, спричинених впливом ультрафіолетових (УФ) променів. Як і шкіра, людські фолікули синтезують мелатонін і експресують його рецептори, також спостерігається вплив на цикл росту волосся [23].
Гормональне лікування для боротьби з ознаками старіння
Результати дослідження менопаузи і гормональної замісної терапії, що проводилося організацією «Ініціатива з охорони жіночого здоров'я» [24], призвели до того, що багато жінок стали негативно ставитися до системної замісної терапії естрогенами. У ході дослідження топічних добавок естрогену з Е2 чи його стереоізомером 17-альфа-естрадіолом (альфа-традіол) було зафіксовано лише деякий лікувальний ефект [25].
У ході застосування призначених для боротьби з ознаками старіння гормональних препаратів, що містять рекомбінантний людський ГР, Едмунд Чейн (Edmund Chein) з Інституту продовження життя в Палм-Спрінгс повідомив про покращення показників товщини і структури волосся у 38% пацієнтів, а також про окремі випадки потемніння волосся і покращення їхнього росту [26].
В осіб з андрогенетичною алопецією гормональна терапія андрогенами, прекурсорами андрогену (ДГЕА) чи прогестинами з андрогенною дією (норетистерон, левоноргестрел, тіболон) може спровокувати випадіння волосся.
Блокування активації андрогенових рецепторів антиандрогенами теоретично є корисним, але непрактичним на ділі підходом, оскільки антиандрогени блокують усі дії андрогенів, що веде до неприйнятних побічних ефектів на вираженість чоловічих ознак у чоловіків і можливої фемінізації плода чоловічої статі у вагітної жінки. Тим не менш ципротерону ацетат — антиандроген з прогестагенною дією, показаний при гірсутизмі та акне [27], — також використовується при АГА у жінок, як правило, у поєднанні з естрогеном як оральний контрацептив для жінок у пременопаузі. Цей метод лікування стабілізує прогресування стану. У США часто використовується спіронолактон — антагоніст альдостерону з помірною антиандрогенною дією [28].
Найуспішнішим сучасним терапевтичним засобом для лікування АГА у чоловіків є оральний фінастерид — інгібітор 5ɑ-редуктази ІІ типу, який блокує перетворення тестостерону на 5α-дигідротестостерон [29]. Фінастерид, розроблений для лікування доброякісної гіпертрофії передміхурової залози, уповільнює прогресування типової втрати волосся; він також корисний для літніх чоловіків. Невідомо, чи діє інгібітор централізовано чи всередині фолікулів, оскільки рівні 5α-дигідротестостерону в плазмі крові знижені [30]. На жаль, фінастерид не ефективний у жінок у період після менопаузи [31], а його використання жінками в пременопаузі обмежене за аналогією з антиандрогенами. Нещодавно короткострокове випробування дутастериду, подвійного інгібітора 5ɑ-редуктази І і ІІ типів, продемонструвало схожу і, можливо, кращу дію [32]. Мелатонін, який є основним продуктом секреції шишкоподібної залози, як відомо, модулює ріст волосся і пігментацію, ймовірно виступаючи як ключовий нейроендокринний регулятор, що пов'язує фенотип волосяного покриву та його функцію із залежними від фотопериодичності змінами навколишнього середовища і репродуктивного статусу. Нещодавно було продемонстровано, що в людських анагенних волосяних фолікулах скальпа (поза шишкоподібною залозою) відбувається важливий синтез мелатоніну, при якому мелатонін за допомогою дезактивації апоптозу може функціонально брати участь у регуляції циклу росту. З метою вивчення впливу місцевого застосування мелатоніну на ріст і випадіння волосся у 40 здорових жінок, які скаржилися на випадіння волосся, було проведено подвійне сліпе рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження. На шкіру голови один раз на день протягом шести місяців наносили розчин мелатоніну 0,1% чи розчин плацебо, виконувалася трихограма. Це пілотне дослідження стало першим, яке продемонструвало вплив місцевого мелатоніну на ріст волосся у людини in vivo. Принцип дії, ймовірно, полягає в активізації фази анагену. Оскільки мелатонін має додаткові властивості поглинача вільних радикалів і активатора репарації ДНК, анагенна волосяна цибулина, що характеризується високою метаболічною і проліферативною активністю, може використовувати синтез мелатоніну in loco як власну цитопротекторну стратегію [20, 21, 23].
Література
1. Ralph M. Trüeb. Desmond J. Tobin (Eds.) // Aging Hair — Springer, 2010. — 270 p.
2. Trüeb R. M. Hormone und Haarwachstum // Hautarzt. — 2010. — 61: 487–95.
3. Злотогорський А., Шапіро Д. [та ін.]. Трихологія / За ред. А. Літуса. Пер. з англ. Ю. Овчаренко. — К.: Рудь, 2013. — 160 с., іл.
4. Hamilton J. B. Age, sex and genetic factors in the regulation of hair growth in man: a comparison of Caucasian and Japanese populations. In: Montagna W, Ellis RA (eds) // The biology of hair growth. Academic Press, New York. — 1958. Р. 399–433.
5. Phillips T. J., Demarcay Z., Sahu M. Hormonal effects on skin aging // Clin Geriatr Med. — 2001. — 17: 661–672.
6. Lynfield Y. L. Effect of pregnancy on the human hair cycle // J Invest Dermatol. — 1960. — 35: 323–327.
7. Riedel-Baima B., Riedel A. Female pattern hair loss may be triggered by low oestrogen to androgen ratio // Endocr. Regul. — 2008. — 42 (1): 13–16.
8. Carlini P., Di Cosimo S., Ferretti G., Papaldo P., Fabi A., Ruggeri E. M., Milella M., Cognetti F. Alopecia in a premenopausal breast cancer woman treated with letrozole and triptorelin // Ann Oncol. — 2003. — 14 (11): 1689–1690.
9. Venning V. A., Dawber R. P. Patterned androgenetic alopecia in women // J Am Acad Dermatol. — 1988. — 18: 1073–1077.
10. Thornton M. J. The biological actions of estrogens on skin // Exp Dermatol. — 2002. — 11 (6): 487–502.
11. Ohnemus U., Uenalan M., Conrad F., Handjiski B., Mecklenburg L., Nakamura M., Inzunza J., Gustafsson J. A., Paus R. Hair cycle control by estrogens: catagen induction via estrogen receptor (ER)-alpha is checked by ER beta signaling // Endocrinology. — 2005. — 146 (3): 1214–1225.
12. Billoni N., Buan B., Gautier B., Gaillard O., Mahé Y. F., Bernard B. A. Thyroid hormone receptor beta1 is expressed in the human hair follicle // Br J Dermatol. — 2000. — 142 (4): 645–652.
13. Schell H., Kiesewetter F., Seidel C., von Hintzenstern J. Cell cycle kinetics of human anagen scalp hair bulbs in thyroid disorders determined by DNA flow cytometry // Dermatologica. — 1991. — 182 (1): 23–26.
14. Williams R. H. Thyroid and adrenal interrelations with special reference to hypotrichosis axillaries in thyrotoxicosis // J Clin Endocrinol. — 1947. — 7: 52–57.
15. Orfanos C. E., Hertel H. Haarwachstumsstörungen bei Hyperprolaktinämie // Z Hautkr. — 1988. 63: 23–26.
16. Schmidt J. B. Hormonal basis of male and female androgenic alopecia: clinical relevance // Skin Pharmacol. — 1994. — 7: 61–66.
17. Lurie R., Ben-Amitai D., Laron Z. Laron syndrome (primary growth hormone insensitivity): a unique model to explore the effect of insulin-like growth factor 1 deficiency on human hair // Dermatology. — 2004. — 208: 314–318.
18. Lerner A. B., Case J. D., Takahashi Y. Isolation of melatonin, a pineal factor that lightens melanocytes // J Am Chem Soc. — 1958. — 80: 2587.
19. Karasek M., Reiter R. J. Melatonin and aging // Neuroendocrinol Lett. — 2002; 23 Suppl. 1: 14–6.
20. Reiter R. J., Tan D. X., Poeggeler B., Menendez-Pelaez A., Chen L. D., Saarela S. Melatonin as a free radical scavenger: implications for aging and age-related diseases // Ann N Y Acad Sci. — 1994. — 719: 1–12.
21. Slominski A., Fischer T. W., Zmijewski M. A., Wortsman J., Semak I., Zbytek B., et al. On the role of melatonin in skin physiology and pathology // Endocrine. — 2005. — 27: 137–48.
22. Tan D. X., Chen L. D., Poeggeler B., Manchester L. C., Reiter R. J. Melatonin: A potent, endogenous hydroxyl radical scavenger // Endocr J. — 1993. — 1: 57–60.
23. Fischer T. W., Trüeb R. M., Hänggi G., Innocenti M., Elsner P. Topical Melatonin for Treatment of Androgenetic Alopecia // Int J Trichol. — 2012. — 4: 236–45.
24. Rossouw J. E., Anderson G. L., Prentice R. L., et al. Risks and benefits of estrogen plus progestin in healthy postmenopausal women: principal results From the Women's Health Initiative randomized controlled trial // JAMA. — 2002. — 288 (3): 321–333.
25. Blume-Peytavi U., Kunte C., Krisp A., Garcia Bartels N., Ellwanger U., Hoffmann R. Comparison of the efficacy and safety of topical minoxidil and topical alfatradiol in the treatment of androgenetic alopecia in women // J Dtsch Dermatol Ges. — 2007. — 5 (5): 391–395.
26. Chein E. Age reversal, from hormones to telomeres // WorldLink Medical Publishing. — 1998.
27. Fruzetti F. Treatment of hirsutism: antiandrogen and 5a-reductase inhibitor therapy. In: Azziz R, Nestler JE, Dewailly D (eds). Androgen excess disorders in women // Lippincott-Raven, Philadelphia. — 1997. — Р. 787–797.
28. Hoffmann R., Happle R. Current understanding of androgenetic alopecia. Part II: clinical aspects and treatment // Eur J Dermatol. — 2000. — 10: 410–417.
29. Shapiro J., Kaufman K. D. Use of finasteride in the treatment of men with androgenetic alopecia (male pattern hair loss) // J Invest Derm Symp Proc. — 2003. — 8: 20–23.
30. Kaufman K. D., Olsen E. A., Whiting D., et al. Finasteride in the treatment of men with androgenetic alopecia // J Am Acad Dermatol. — 1998. — 39: 578–589.
31. Price V. H., Roberts J. L., Hordinsky M., Olsen E. A., Savin R., Bergfeld W., Fiedler V., Lucky A., Whiting D. A., Pappas F., Culbertson J., Kotey P., Meehan A., Waldstreicher J. Lack of efficacy of finasteride in postmenopausal women with androgenetic alopecia // J Am Acad Dermatol. — 2000. — 43: 768–776.
32. Olsen E. A., Hordinsky M., Whiting D., Stough D., Hobbs S., Ellis M. L., Wilson T., Rittmaster R. S., Dutasteride Alopecia Research Team. The importance of dual 5alpha-reductase inhibition in the treatment of male pattern hair loss: results of a randomized placebo-controlled study of dutasteride versus finasteride // J Am Acad Dermatol. — 2006. — 55: 1014–1023.