Метаболічні порушення та їх корекція при хронічних алергодерматозах
у співавторстві з Шмелькова Е.С., Калашникова В.С.
Качук Ю.В. Метаболические нарушения и их коррекция при хронических аллергодерматозах / Ю.В. Качук, Е.С. Шмелькова, В.С. Калашникова // Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. – 2012. – № 1. – С. 60-62
У клінічній практиці хронічні алергодерматози (ХА), до яких належать атопічний дерматит (АД) та екзема, посідають особливе місце. Вони є однією з найважливіших проблем практичної медицини. За даними зарубіжних авторів, близько 25% хворих, які щодня звертаються по консультативну допомогу, страждають на те чи інше алергічне захворювання, що перебігає зі шкірними проявами. У середньому 6–15% населення земної кулі страждають на алергодерматози, в окремих регіонах України захворюваність на алергодерматози становить понад 50% від усієї шкірної патології, що є важливою медичною, соціальною та економічною проблемою. [Н.И. Ильина, Е.С. Феденко. Кожные проявления аллергии. Физиология и патология иммунной системы, 2004, № 2, с. 125-134, Кутасевич Я.Ф. Современные возможности совершенствования наружного лечения дерматологических заболеваний. //Украинский Журнал дерматологии и венерологии №4, грудень 2007.-С.7-10., Рыжко п.п, Рощенюк Л.В. Современные аспекты лечения аллергодерматозов]
ХА – це запальні захворювання шкіри, які можуть суттєво впливати на якість життя пацієнтів з огляду на їх нерідку локалізацію на відкритих ділянках шкірного покриву, виражений свербіж і непередбачуваний, рецидивний перебіг [Короткий НГ, Тихомиров АА, Таганов АВ, Каражас МВ. Современные аспекты этиологии, патогенеза, клиники и фармакотерапии атопического дерматита. Лечащий врач. 2000;10: 42-47; Anderson RT, Rajagopalan R. Effects of Allergic Dermatosis on heal-related quality of life. Curr Allergy Asthma Rep. 2001; 1:309-15]. Значна динаміка зростання кількості цих захворювань зумовлена низкою чинників: забруднення навколишнього середовища, особливо в промислово розвинених країнах, постійний контакт у побуті та на виробництві з різноманітними хімічними речовинами (продукти побутової хімії, косметичні засоби, будівельні матеріали, метали, синтетичні матеріали одягу та взуття). Зростанню захворюваності на алергодерматози, безсумнівно, сприяє вживання великої кількості ліків, у тому числі вітамінів і харчових добавок, консервів та продуктів швидкого харчування. Немаловажним чинником у розвитку ХА є патологія шлунково-кишкового тракту. Не менш важлива роль відводиться спадковій схильності до алергії, особливо у хворих на АД. Розвитку екземи сприяють стреси, патологія органів травлення, зміни ендокринних залоз, захворювання нейроімунної системи, метаболічні порушення, внаслідок чого при екземі формується алергічна запальна шкірна реакція.
Етіологія та патогенез ХА багато в чому ще залишаються нез'ясованими. Згідно із сучасними уявленнями, основоположним патогенетичним механізмом алергодерматозів є наявність системного алергічного запалення з активним проявом на шкірі. Алергія є патологічною формою реагування імунної системи, внаслідок якої відбувається ушкодження власних клітин і тканин організму. У реалізації алергічної відповіді при шкірних захворюваннях велике значення надається реагіновим реакціям і порушенням у клітинно-опосередкованій ланці імунітету.[ Общая аллергология Т.1. Под. ред.Г.Б.Федосеева.–Санкт–Петербург,2001 г., с.42–382 ] Спільність патогенетичних механізмів, що лежать в основі ХА, робить їх дуже схожими й у клінічному плані. Клінічна картина цих захворювань характеризується надзвичайною вираженістю запальних змін шкіри, особливо в період загострення захворювання. В осередках ураження спостерігаються значний набряк, яскрава гіперемія, мікро- і макровезикуляція, мокнуття з подальшим утворенням кірок або лусочко-кірок. Об'єктивні зміни, як правило, супроводжуються сильним свербежем, печінням або поколюванням шкіри. При хронічному рецидивному перебігу алергодерматозів стійкі клінічні симптоми можуть призвести до соціальної ізоляції, зниження повсякденної активності, втрати працездатності та суттєво погіршують якість життя хворих[Белоусова Т.А. Современные подходы к наружной терапии аллергодерматозов. Materia Medica, 2002, №3–4.с.60–73 ]
Останніми роками особливу увагу в розвитку та патогенезі цих захворювань привертає вивчення маркерів метаболічного синдрому, які, на думку ряду авторів, особливо впливають на перебіг ХА. Припускається, що розвиток патологічних процесів при ХА не обмежується ураженням шкіри, а призводить до порушень функції інших органів і систем організму, а також до метаболічних змін в організмі. [Беловол А.Н, Береговая А.А., Штыров И.Н. Хронические системные дерматозы на фоне метаболического синдрома. Вісник національного медичного університету. – 2010. – № 14(2). - С.364-369] Нині не викликає сумнівів значущість ліпідного обміну та перекисного окиснення ліпідів у розвитку запальних алергічних реакцій шкіри, у тому числі в патогенезі АД та екземи.[ Шмелькова Е.С. Процессы перекисного окисления липидов и антиоксидантная система при атопическом дерматите // Вісн. морської медицини. – 1999. – № 3 (7). – С. 59-60., Рябова О.А. Нарушение липидного обмена у больных экземой // Дерматологія та венерологія. – 2002.- 4(18).- С.38-39.] Як відомо, обмін ліпідів істотно впливає на фізіологічні функції клітинних мембран організму, активність мембранозв'язувальних ферментів, гормонів і медіаторів місцевого запалення. Внаслідок змін кількісного та якісного складу ліпідів крові виникають різноманітні метаболічні та структурні порушення, активуються процеси перекисного окиснення ліпідів, порушується синтез інтерлейкінів. За результатами досліджень ряду авторів, у хворих на екзему відзначається дисліпідемія, що, безсумнівно, призводить до зміни реологічних властивостей крові та, як наслідок, до порушення мікроциркуляції, що сприяє підтриманню запалення в шкірі. Гіпертригліцеридемія може бути зумовлена як збільшенням синтезу як ендогенних, так і тригліцеридів у печінці, так і активізацією процесів ліполізу. Зниження рівня фосфоліпідів, імовірно, зумовлене посиленням процесів перекисного окиснення ліпідів.[Рябова,2002]
Діагностика та лікування в Інституті
Отримати консультацію
…………………..ПОЛ при АД…………
Як відомо, зниження активності регенеративних процесів при алергодерматозах (АД, екземі) нерідко пов'язане з накопиченням проміжних продуктів вільнорадикального окиснення ліпідів, які здатні пригнічувати проліферативні процеси в шкірі [Беловол] . Відомо, що між метаболічним синдромом і деякими ураженнями шкіри та її придатків – ризик розвитку метаболічних процесів вищий [Верещака В.В. Молекулярні основи патогенезу старечої в’ялості шкіри // Досягнення молодих вчених-дерматовенерологів: матер.наук.-практ. конф., 2006р.: тез.доп. – К., 2006 – С.27-29] Унаслідок оксидативного стресу, відзначеного за даними літератури при АД[4], підвищується кількість супероксид-аніона. Оксид азоту (NO) є одним із найсильніших природних антиоксидантів саме завдяки здатності зв'язуватися із супероксид-аніоном, який призводить до руйнування вільного NO, розвитку гіпоксичного стану та, можливо, судинної дисфункції. Ендотеліопатія може призводити до змін у мікроциркуляторному руслі (поєднання спазму привідних судин зі збільшенням в'язкості крові, зменшення швидкості кровотоку, порушення транскапілярного обміну, гіпоксії), які мають важливе значення в розвитку та перебігу АД. За супероксид-аніон в організмі, крім NO, конкурує супероксиддисмутаза (СОД), яка є єдиним антиоксидантним ферментом, що обриває ланцюги кисневозалежних вільнорадикальних реакцій і захищає NO від розпаду. У системі антирадикального захисту бере участь глутатіонпероксидаза (ГП), яка відновлює перекис водню до води та розчиняє гідроперекиси ліпідів і жирних кислот. Розщеплюючи гідроперекиси ліпідів, ГП регулює тим самим продукцію арахідонової кислоти й зменшує запалення. Під час досліджень нами встановлено зменшення вмісту NO2- як у сироватці, так і в еритроцитах ( р < 0,01), підвищення рівня NO3- в сироватці крові хворих на АД (р < 0,05) порівняно з відповідними показниками контрольної групи. Активність СОД (р < 0,01) і ГП (р > 0,05) в еритроцитах хворих виявилася зниженою відносно аналогічних у здорових осіб. Встановлені зміни свідчать про суттєві розлади стану окиснювального шляху метаболізму L-аргініну, з якого утворюється NO, послаблення антирадикального захисту за ферментативним ланцюгом у хворих на АД та необхідність використання в терапії засобів ендотеліальної та антиоксидантної дії.
Розлади мікроциркуляції також відіграють важливу роль у патогенезі АД [5, 7]. Поєднання спазму привідних судин із підвищенням в'язкості крові призводить до блокади мікросудинного русла еритроцитарними конгломератами за типом сладж-феномена, внаслідок чого значно знижується швидкість кровотоку, порушується транскапілярний обмін, розвивається гіпоксія. Основними чинниками, що визначають дисфункцію мікрогемоциркуляторного русла, є перебудова структури ендотелію, порушення тонусу та проникності різних мікросудин, реологічних властивостей крові та підвищення проникності гістогематичного бар'єра.
Ендотеліальна дисфункція є предиктором і незмінним атрибутом патогенезу ряду ХА, являє собою дисбаланс між чинниками, що сприяють підтриманню гомеостазу судинної стінки, і тими, що регулюють різноманітні функції судинного ендотелію [6]. Результати проведених нами досліджень системи L-аргінін – оксид азоту (NO), активності ферментативної ланки антиоксидантної системи свідчать про існування ендотеліальної дисфункції у хворих на АД, що проявилася зниженням активності NO-синтази та вмісту NO, збільшенням рівня ендопероксидів і активних форм кисню [8].
Порушення обміну макроелементів крові беруть участь у формуванні багатьох патологічних станів і слугують однією з обов'язкових ланок їх патогенезу [13, 17]. Метаболічна роль магнію (Mg) визначається його участю як кофактора в понад 300 ензиматичних реакціях. Комплекс Mg-АТФ забезпечує роботу К–Na-насоса клітинних мембран, активує аденілат- і гуанілатциклазу, гексо-, креатин-, фосфофрукто- і протеїнкіназу, беручи таким чином участь практично в усіх обмінних процесах організму [12]. Mg впливає на ендотелій, який відіграє ключову роль у судинному гомеостазі, у тому числі завдяки продукції NO та участі в управлінні агрегацією тромбоцитів. Крім того, Mg є природним і фізіологічним антагоністом кальцію (Са) [1]. Встановлено, що Mg і Са в різних тканинах можуть діяти і як синергісти, і як антагоністи. Антагонізм між дією цих двох катіонів доведено щодо гладенької мускулатури судин.
Кальційзалежними є основні патохімічні та патофізіологічні механізми алергічного запалення як у шкірі, так і в слизових оболонках: вивільнення медіаторів із тучних клітин, гіперсекреція слизу бронхіальними залозами, скорочення гладком'язових клітин тощо. Відомо, що навіть короткочасне збільшення концентрації Са всередині клітини ініціює перерозподіл іонів Mg, К, Na [2, 13].
Важливість дослідження вмісту Mg і Са, їх корекції при АД визначається одночасною їх участю в підтриманні цілісності та проникності цитоплазматичних мембран, судинного тонусу та вазодилатації, секреції гормонів, цитокінів тощо [1, 15].
Відома здатність препаратів Mg впливати на стан мікроциркуляції, судинного ендотелію та відновлювати порушену ендотелійзалежну релаксацію [21].
У результаті проведених нами досліджень зміни рівня макроелементів крові відзначалися лише у хворих із середнім і тяжким перебігом АД. У пацієнтів із дерматозом середнього ступеня тяжкості достовірно зменшувався вміст Mg у сироватці та еритроцитах (р < 0,05), збільшувалося співвідношення Са/Mg еритроцитів (р < 0,01) порівняно з показниками у здорових осіб. При тяжкому перебігу АД відзначено відхилення майже всіх досліджуваних параметрів: значне зниження вмісту Mg загального сироватки та еритроцитів (р < 0,01), зменшення Са загального, Са2+ (р < 0,05) і особливо внутрішньоклітинного (р < 0,01), різке збільшення Са/Mg еритроцитів (р < 0,01). Співвідношення Са/Mg сироватки крові у хворих мало тенденцію до зниження, проте не відрізнялося від аналогічного в групі контролю.
Розлади балансу макроелементів у хворих на АД, що проявилися гіпомагніємією, зниженням внутрішньоклітинного рівня Mg, помірною гіпокальціємією та збільшенням внутрішньоклітинного вмісту Са (лише при тяжкому перебігу дерматозу), можуть зумовити порушення мікроциркуляції, синтезу та функціонування системи L-аргінін - NO, активності конститутивної NO-синтази, перекисного окиснення ліпідів, а також підвищення в сироватці крові С-реактивного білка, що також асоціюється з метаболічними порушеннями.
Подібні порушення ми коригували шляхом застосування комплексного методу терапії з призначенням препаратів метаболічної дії. Було розроблено метод лікування хворих на АД із використанням, поряд із традиційною терапією, препаратів «Глутаргін» (по 0,25 г 3 рази на добу при легкому та помірному ступені тяжкості, по 0,5 г 3 рази на добу при тяжкому перебігу протягом 15 днів), «Три-ві плюс» (по 1 таблетці на добу хворим до 14 років, по 1 таблетці 2 рази на добу пацієнтам старше 14 років протягом 21 дня) та «Магнерот» (по 1,0 г 3 рази на добу протягом першого тижня лікування, потім по 0,5 г 3 рази на добу в наступні 3 тижні при помірному ступені тяжкості хвороби, 5 тижнів - при тяжкому АД).
Використання в комплексному лікуванні препаратів «Глутаргін», «Три-ві плюс» і «Магнерот» сприяло збільшенню вмісту нітрит-аніона в сироватці та еритроцитах в 1,5-1,6 раза, зниженню активності індуцибельної NO-синтази в 1,7-1,8 раза, аргінази в 1,4-1,7 р. і супероксиддисмутази в 1,9-2,2 раза, рівня сечовини сироватки в 1,3-1,7 раза, сечової кислоти в 1,6-2,1 раза, підвищенню рівня магнію сироватки та еритроцитів (в 1,4-1,5 раза), зниженню кальцію еритроцитів в 1,4 раза, співвідношення кальцій/магній еритроцитів в 2,9-3,0 раза (р < 0,05-0,001). Застосування в комплексному лікуванні пацієнтів з АД засобів метаболічної дії дало змогу досягти позитивних результатів (клінічне одужання, значне поліпшення та поліпшення) у 92,6 % хворих, скоротити в 1,5 раза терміни лікування, зменшити в 2,2 раза кількість рецидивів порівняно з традиційною терапією. [Качук Ю.В. Комплексне лікування хворих на атопічний дерматит з урахуванням механізмів регуляції синтезу оксиду азоту, стану антиоксидантного захисту і макроелементів. Автореф. …на к.м.н, Харков, 2007]
Висновки: Таким чином, дослідження маркерів метаболічних порушень та їх корекція при ХА є актуальними на сьогодні й перспективними у вивченні патогенезу цих захворювань та оптимізації лікування, особливо тяжких і торпідних форм ХА.