Оцінка ступеня тяжкості гніздової алопеції
СЕРБІНА ІНЕССА МИХАЙЛІВНА
Науковий консультант ІНСТИТУТУ ТРИХОЛОГІЇ ®
Сербина И. М. Оценка степени тяжести гнездной алопеции / И. М. Сербина // Дерматологія та венерологія. - 2014. - № 4. - С. 65-71.
Гніздова алопеція (ГА) нині розглядається як тканинноспецифічне автоімунне захворювання, опосередковане автоактивованими Т-лімфоцитами в умовах порушення імунної толерантності до волосяних фолікулів у стадії анагену. Умовами маніфестації та клінічної різноманітності ГА є складне поєднання зовнішньосередовищних і генетичних чинників [2,7,11].
Перебіг хвороби непередбачуваний: вона може вражати волосисту частину голови та/або волосся на інших ділянках, проявлятися як окремі осередки облисіння або масштабна швидка повна втрата волосся. Відновлення волосся може настати спонтанно через кілька місяців або років після початку захворювання, або ж облисіння зберігається постійно, попри терапевтичні втручання [4,8]. У 60% хворих на ГА перший епізод облисіння виникає до 20-річного віку, а пік захворюваності припадає на період від 20 до 40 років. Останніми роками спостерігається тенденція до зростання захворюваності, особливо в осіб молодого віку, висока частота тяжких форм, що поєднуються з різними психоемоційними порушеннями (астенічна симптоматика, розлади сну й апетиту, депресія тощо) зі значним зниженням якості життя хворих. Тому розроблення ефективних методів лікування ГА й надалі залишається предметом активних досліджень багатьох учених [2,7].
Відомо, що одним із основних критеріїв вибору тактики терапії хворого на ГА є ступінь тяжкості дерматозу [1,8]. Сьогодні дерматологи всього світу використовують велику кількість різних індексів і шкал для характеристики тяжкості стану дерматологічних хворих. Це дає змогу підвищити точність клінічних оцінок і проаналізувати ефективність терапії. Використання об'єктивної та уніфікованої шкали оцінки ступеня тяжкості при ГА є актуальним [6,9].
Більшість лікарів у нашій країні для оцінки ступеня тяжкості втрати волосся при ГА використовують класифікацію І.В. Шуцького [5], у якій виділяють 4 ступені тяжкості: I ступінь – поодинокі осередки ураження діаметром 3–5 см; II ступінь – осередки ураження діаметром 5–10 см; III ступінь – субтотальна алопеція; IV ступінь – тотальна алопеція (ТА) та універсальна алопеція (УА).
Аналіз клінічної картини ГА на сучасному етапі показує, що ураження волосистої частини голови часто поєднується з втратою волосся на інших ділянках шкірного покриву й спостерігається не лише при УА, коли це вважається закономірним [7,12]. Дистрофії нігтьових пластин – частий симптом, наявність якого розцінюється як прогностично несприятлива ознака перебігу ГА [9]. Існуюча класифікація ці чинники не враховує.
Міжнародна група експертів у галузі досліджень волосся, що діє за дорученням Національного фонду допомоги хворим на ГА, розробила спеціальну стандартизовану систему SBN, яка дає змогу об'єктивізувати оцінку втрати волосся на скальпі – S (Scalp), тілі – B (Body), ураження нігтьових пластинок – N (Nail), а також здійснювати контроль ефективності лікування [3,6].
Ступінь втрати волосся на волосистій частині голови (S0–S5):
• S0 – відсутність втрати волосся;
• S1 – втрата <25% волосся;
• S2 – втрата від 25 до 49% волосся;
• S3 – втрата від 50 до 74% волосся;
• S4 – втрата 75–99 % волосся з уточненням:
- S4а – втрата від 75 до 95% волосся;
- S4b – втрата 96–99% волосся;
• S5 – втрата 100% волосся на голові.
Ступінь втрати волосся на інших ділянках тіла (В0-В2):
• В0 – волосся збережене;
• В1 – часткове випадіння волосся;
• В2 – 100% випадіння волосся.
Ступінь змін нігтьових пластинок (N0-N1а):• N0 – без уражень;
• N1 – часткове ураження;
• N1а – дистрофія 20 нігтів.
E. Olsn і J. Canfield запровадили показник тяжкості алопеції SALT (Severity of Alopecia Tool), що виражає офіційний математичний підхід до визначення облисіння та відновлення росту волосся [3,6,8]. Як візуальний допоміжний засіб оцінки ступеня втрати волосся на скальпі використовується рис. 1.

Уся поверхня скальпа приймається за 100% і умовно ділиться на 4 квадранти, які відповідають лівому, правому, задньому та верхньому боках волосистої частини голови. Площа лівого та правого боку – по 18%; площа верхнього боку (тім'яна та маківкова ділянки) – 40%; задній бік (потилична ділянка) – 24%. Кожен квадрант також поділений на 4 частини, цифри в яких позначають, скільки % становить втрата волосся на тій чи тій ділянці. Ступінь випадіння волосся в пацієнта з ГА оцінюється візуально по всіх 4 боках скальпа у відповідній зоні квадранта, отримані результати підсумовують, тобто обчислюють загальний % втрати волосся скальпа. Ці дані дають змогу точніше визначити ступінь втрати волосся на голові відповідно до стандартів S0–S5 шкали оцінки тяжкості ГА.
За допомогою шкали системи SBN клінічний варіант пацієнта з ГА з багатоосередковою формою та площею ураження волосистої частини голови 65%, випадінням вій, але без облисіння інших ділянок тіла й без ушкоджень нігтів представлено у вигляді S3B1N0.
Метою нашого дослідження стало вивчення особливостей клініки та визначення ступеня тяжкості хворих на ГА за допомогою стандартизованої системи оцінки SBN.
Матеріали та методи дослідженняПід спостереженням перебували 60 пацієнтів із ГА. За статтю представлені хворі розподілилися так: 22 чоловіки (36,6%) і 38 (63,3%) жінок. Середній вік хворих становив 30,4 року в діапазоні 18-49 років. З наведених даних видно, що всі пацієнти перебували в активному працездатному віці, переважали жінки.
Діагноз встановлювали на підставі клінічної картини та даних інструментально-діагностичного обстеження. Методи клініко-лабораторної діагностики відповідали єдиному плану, який передбачав загальний огляд хворого, загальноприйняті лабораторні аналізи (загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, біохімічний аналіз крові), за показаннями – дослідження щитоподібної залози, консультацію суміжних спеціалістів, дерматотрихоскопію, біопсію шкіри скальпа.
Результати досліджень та їх обговоренняДебют ГА варіював у широких вікових межах – від 5 до 45 років. Середній вік початку патологічного процесу – 19,2±5,4 року. У 29,4% пацієнтів із площею ураження волосся на скальпі понад 25%, а також випадінням волосся на інших ділянках тіла та змінами нігтьових пластинок початок ГА зафіксовано до 10 років. Аналіз дебюту захворювання в хворих із площею ураження волосся на скальпі менше 25% показав, що лише в 3,2% пацієнтів цієї групи ГА починалася в тому самому віковому періоді.
Тривалість захворювання становила в середньому 10,2 місяця з діапазоном від 2 тижнів до 6 років. При цьому кількість рецидивів відзначалася від 1 до 8. Понад 2 рецидиви траплялися у 64,5% пацієнтів із площею ураження волосся на скальпі понад 25% і лише у 12,4% випадків при осередковій формі ГА.
При зовнішньому огляді в хворих на ГА визначали характер випадіння волосся. Діагностували такі клінічні форми: осередкову (18 пацієнтів), стрічкоподібну (офіазис, інверсний офіазис) (12 пацієнтів), багатоосередкову (17 пацієнтів), тотальну та універсальну (13 пацієнтів).
Осередкова форма була представлена нумулярними осередками в ділянці волосистої частини голови або бороди в чоловіків. Стрічкоподібна форма (офіазис) характеризувалася появою осередків облисіння в ділянці потилиці, які, зливаючись, у вигляді стрічки поширюються в бік вушних раковин, сягаючи скронь. Інверсний офіазис (sisapho) – вид випадіння волосся в напрямку, протилежному офіазису (лобово-скронево-тім'яна ділянка), траплявся у 2 пацієнтів. Багатоосередкова форма характеризувалася обширними зонами ураження, що виникли внаслідок злиття дрібніших осередків. Для ТА була характерна повна відсутність волосся на скальпі. При УА були відсутні вже й щетинисте волосся (брови та вії), а також відзначалася часткова або повна втрата пушкового волосся на тілі.
Згідно зі шкалою SBN стан втрати волосся S1 клінічно відповідав осередковій алопеції, S2–S4 – офіазисній, багатоосередковій алопеціям, S5 – ТА та УА.
Проводили повний огляд волосяного покриву на обличчі, тулубі, кінцівках, у ділянці статевих органів і аксилярних зонах при всіх формах ГА. Відзначено часткову або повну втрату волосся на цих ділянках у 38% хворих із S2–S3 і у 67% із клінічними формами S4–S5. При огляді хворого з ГА оцінювали стан нігтьових пластин. Виявили різні зміни за типом крапкових вдавлень, поздовжньої посмугованості, оніхорексису, лейконіхії та трахіонії у 19% пацієнтів із S2–S3 і у 48% із S4–S5. Поєднання різного ступеня випадіння волосся на тілі та дистрофії нігтьових пластинок в обстежених хворих на ГА відзначено у 26% випадків.
Розподіл хворих на ГА відповідно до шкали SBN в нашому дослідженні показано в таблиці 1.
Таблиця 1
Розподіл хворих на гніздову алопецію
| Клінічна форма ГА (SBN) | Кількість пацієнтів |
| S1 В0 N0 | 18 |
| S2 В0 N0 | 6 |
| S2 В0 N1 | 1 |
| S2 B1 N0 | 2 |
| S2 В2 N0 | 1 |
| S2 В1 N1 | 1 |
| S3 В0 N0 | 6 |
| S3 В1 N0 | 2 |
| S3 В1 N1 | 2 |
| S4аB0 N0 | 1 |
| S4аB0 N1 | 3 |
| S4вB1 N0 | 2 |
| S4вB1 N1 | 2 |
| S5 B0 N0 | 3 |
| S5 B1 N0 | 1 |
| S5 B1 N1 | 2 |
| S5 B2 N0 | 4 |
| S5 B2 N1 | 2 |
| S5 B1 N1а | 1 |
| Усього | 60 |
Аналіз отриманих результатів показав, що у хворих із втратою волосся менше 25% (S1) жодних додаткових клінічних симптомів не спостерігалося. При цьому у 2 (3,3%) пацієнтів із втратою волосся від 25-49% (S2) виявили часткове випадіння волосся на тілі та в 1 (1,7%) – зміну нігтьових пластинок, одночасно обидві ознаки – у 2 (3,3%). Відзначено повне випадіння волосся на тілі в 1 (1,7%) хворого з офіазисною формою захворювання. Втрата волосся на голові від 50 до 74% (S3) супроводжувалася облисінням на інших ділянках – у 2 (3,3%) і поєднанням з ураженням волосся на тілі та оніходистрофією – у 3 (5%) обстежених. При втраті волосся на голові від 75 до 99% (S4) часткове випадіння волосся на тілі виявлено у 2 пацієнтів (3,3%), зміну нігтьових пластинок – у 3 (5%), при цьому у 2 (3,3%) хворих із S4в відзначалося поєднання цих ознак. У пацієнтів із ТА та УА волосся на інших ділянках було відсутнє повністю у 4 (6,6%), а поєднання цієї ознаки зі зміною нігтьових пластинок спостерігалося у 2 (3,3%) пацієнтів. В одного хворого з S5 відзначалося ураження всіх нігтів за типом трахіонії.
Отже, втрата волосся на тілі та ураження нігтьових пластинок діагностувалися при втраті понад 25% волосся на скальпі, частота їх прояву збільшувалася в міру розширення площі ураження волосистої частини голови. При цьому ранній дебют захворювання та висока частота рецидивів також частіше відзначалися у пацієнтів S2–S5, що розцінюється як несприятливі прогностичні критерії.
Оскільки осередки алопеції на інших ділянках, крім волосистої частини голови, а також дистрофічні зміни нігтьових пластинок свідчать про поширеність і обтяження патологічного процесу, клінічний варіант S1В0N0 розглядається як легка форма, S2B0-2N0-1 – S3B0-2N0-1 характеризує середній ступінь тяжкості, а S4B0-2N0-1a–S5B0-2N0-1a – тяжкий ступінь ГА. Клінічну гетерогенність ГА важливо враховувати при визначенні тактики терапії [7,9]. Системні методи лікування можуть бути застосовані вже при втраті волосся на голові 25-75% у разі випадіння волосся на інших ділянках шкірного покриву та/або дистрофії нігтів. Перспективним є розроблення бальної системи визначення ступеня тяжкості, що поєднує кількісну оцінку ступеня вираженості клінічних проявів і площі ураження волосистої частини голови.
ВисновкиДля оцінки ступеня тяжкості ГА принциповими є не лише кількість і розмір осередків на скальпі, а й загальний характер втрати волосся на шкірі, можливе поєднання втрати волосся та дистрофічних змін нігтьових пластинок, що розцінюється як передвісники тяжкого перебігу захворювання. Класифікація ступеня тяжкості ГА за системою SBN дає змогу оцінювати й описувати клінічний варіант відповідно до стандартизованої шкали, визначати терапевтичну тактику ведення пацієнтів із різними проявами, а також прогнозувати перебіг захворювання.
Список літератури
1. Борисова О.Б. Лікування хворих на гніздову алопецію залежно від стадії та сту- пеня тяжкості захворювання / О.Б. Борисова // Дерматол. та венерол. – 2009. – No 3. – С.10–14.
2. Верхогляд И.В. Современные пред- ставления об этиологии, патогенезе и лече- нии очаговой алопеции / И.В. Верхогляд,О.Ю. Олисова, И.П. Гастроверхова // Россий- ский журнал кожных и венерических болез- ней. – 2010. – No 1. – С. 48–51.
3. Гаджигороева А.Г. Клиническая три- хология / А.Г. Гаджигороева. – М. : Практи- ческая медицина, 2014. – 184 с.
4. Исследование местных иммунных механизмов воспаления при гнездной ало- пеции с учётом активности заболевания / Н.Н. Потекаев, Е.А. Коган, А.Г. Гаджигоро- ева и др. // Клин. дерматология и венероло- гия. – 2010. – No 5. – С. 103–108.
5. Мавров И.И. Основы диагностики и лечения в дерматологии и венерологи: руко- водство для врачей, интернов, студентов / И.И. Мавров, Л.А. Болотная, И.М. Сербина. – Харьков: Факт, 2007. – 792 с.
6. Alopecia areata investigational assess- ment guidelines. Part II / E. Olsen, M. Hordin- sky, V. Price et al. // J. Am. Acad. Dermatol. – 2004. – Vol. 51. – Р. 440-447.
7. Alopecia areata update: part I. Clini- cal picture, histopathology, and pathogenesis / A. Alkhalifah, A. Alsantali, E. Wang et al. // J. Am. Acad. Dermatol. – 2010. – Vol. 62. – P. 177-188.
8. Al-Salam F.A. Alopecia areata: Updates / Al-Salam F.A., A.A. Azim, H. Darwish // The Gulf Journal of Dermatology and Venereology. – 2013. – Vol. 20, No. 2. – P. 1-16.
9. Finner A.M. Alopecia areata: Clinical presentation, diagnosis, and unusual cases / A.M. Finner // Dermatol. Ther. – 2011. – Vol. 24. – P. 348-354.
10. Investigation of the inflammatory mech- anisms in alopecia areata / E.D. Cetin, E. Savk, M. Uslu et al. // Am. J. Dermatopathol. – 2009. – Vol. 31, No. 1. – P. 53-60.
11. Ito Т. Recent Advances in the Pathogen- esis of Autoimmune Hair Loss Disease Alope- cia Areata / T. Ito // Clinical and Developmental Immunology. – 2013. – Article ID 348546. – P. 1-6.
12. Kasumagic-Halilovic E. Nail changes in alopecia areata: frequency and clinical presen- tation / E. Kasumagic-Halilovic, A. Prohic // J. Eur. Acad. Dermatol. Venereol. – 2009. – Vol. 23, No. 2. – P. 240-241.
References
1. Borysova O.B. Likuvannia khvorykh na hnizdovu alopetsiiu zalezhno vid stadii ta stu- penia tiazhkosti zakhvoriuvannia // Dermatol. ta venerol. – 2009. – N 3. – S.10-14.
2. Verhoglyad I.V,. Olisova O.Yu., Gastro- verhova I.P. Sovremennyie predstavleniya ob etiologii, patogeneze i lechenii ochagovoy alo- petsii / I.V. Verhoglyad, // Rossiyskiy zhurnal kozhnyih i venericheskih bolezney. – 2010. – N 1. – S. 48-51.
3. Gadzhigoroeva A.G. Klinicheskaya tri- hologiya. – M. : Prakticheskaya meditsina, 2014. – 184 s.
4. Potekaev N.N., Kogan E.A., Gadzhigoro- eva A.G. i dr. Issledovanie mestnyih immunnyih mehanizmov vospaleniya pri gnezdnoy alopet- sii s uchYotom aktivnosti zabolevaniya // Klin. dermatologiya i venerologiya. – 2010. – N
5. – S. 103-108. 5. Mavrov I.I Osnovyi diagnostiki i lech- eniya v dermatologii i venerologi: rukovodstvo dlya vrachey, internov, studentov – Harkov: Fakt, 2007. – 792 s.
6. Olsen E., Hordinsky M., Price V. et al. Alopecia areata investigational assessment guidelines. Part II // J. Am. Acad. Dermatol. – 2004. – Vol. 51. – Р. 440-447.
7. Alkhalifah A., Alsantali A., Wang E. et al. Alopecia areata update: part I. Clinical picture, histopathology, and pathogenesis // J.Am.Acad. Dermatol. – 2010. – Vol. 62. – P. 177-188.
8. Al-Salam F.A., Azim A.A., Darwish H. Alopecia areata: Updates // The Gulf Journal of Dermatology and Venereology. – 2013. – Vol. 20, No. 2. – P. 1-16.
9. Finner A.M. Alopecia areata: Clinical presentation, diagnosis, and unusual cases // Dermatol. Ther. – 2011. – Vol. 24. – P. 348-354.
10. Cetin E.D., Savk E., Uslu M. et al. Inves- tigation of the inflammatory mechanisms in alo- pecia areata // Am. J. Dermatopathol. – 2009. – Vol. 31, No. 1. – P. 53-60.
11. Ito Т. Recent Advances in the Pathogen- esis of Autoimmune Hair Loss Disease Alopecia Areata // Clinical and Developmental Immunol- ogy. – 2013. – Article ID 348546. – P. 1-6.
12. Kasumagic-Halilovic E., Prohic A. Nail changes in alopecia areata: frequency and clinical presentation // J. Eur. Acad. Dermatol. Venereol. – 2009. – Vol. 23, No. 2. – P. 240-241.