Сучасні підходи до терапії гніздової алопеції в дітей
СЕРБІНА ІНЕССА МИХАЙЛІВНА
Науковий консультант ІНСТИТУТУ ТРИХОЛОГІЇ ®
Сербина, И. М. Cовременные подходы к терапии гнездной алопеции у детей / И. М. Сербина // Міжнар. мед. журн. – 2018. – № 1. – С.68–73.
Аналіз міжнародних стандартів лікування ГА, або guidelines, показує, що на сьогодні не існує універсального методу лікування ГА, який гарантував би відсутність рецидиву в майбутньому. Жоден із методів терапії ГА не має класу рекомендацій А (наполегливо рекомендується на підставі щонайменше одного доказу I або II рівня, що підтверджує ефективність лікування). Водночас поширеність випадків спонтанної ремісії, а також висока гетерогенність ГА ускладнюють оцінку ефективності лікування [6, 12, 13]. Слід зазначити, що досліджень ГА в дітей ще менше, а отже, більша частина доказів для педіатричної групи пацієнтів екстраполюється з даних про її лікування в дорослих і характеризується меншим ступенем надійності доказової бази.
Захворювання не створює прямої загрози стану організму. Майже у 50 % дітей із ГА протягом року після початку захворювання спостерігається спонтанне відновлення росту волосся навіть без лікування. Цей факт підтверджує, що очікування може бути обґрунтованою тактикою ведення маленьких дітей із легким ступенем тяжкості ГА [3, 14].
У разі поширеного патологічного процесу або прогресуючого перебігу захворювання в маленького пацієнта важливо обговорити різні варіанти лікування з його батьками. Необхідно проаналізувати вплив хвороби на фізичний та емоційний стан дитини, зокрема на такі аспекти, як упевненість у собі, стосунки з однолітками. Система заходів щодо подолання тривоги, розчарувань, відчуття безсилля та провини в батьків також має стати частиною комплексного підходу до лікування дитини з ГА.
Під час вибору методу лікування важливо співвідносити рівень ризику призначуваних засобів, тяжкість захворювання та передбачуваний терапевтичний ефект. Слід віддавати перевагу патогенетичній терапії, ефективність якої обґрунтована відповідно до принципів доказової медицини [1, 13].
Застосування топічних стероїдів завдяки простоті, зручності та відсутності болю є терапією першої лінії в дітей із ГА. Перевагу віддають високоактивним топічним кортикостероїдам, зокрема лосьйону клобетазолу пропіонату 0,05 %, із подальшим переходом на менш активні форми, як-от лосьйон мометазону фуроату 0,1% або бетаметазону валерат для волосистої частини голови, які дають змогу уникнути розвитку атрофії шкіри. Під час 24-тижневого вивчення ефективності зовнішнього застосування клобетазолу пропіонату 0,05 % у 21 дитини та 1 % гідрокортизону у 20 дітей із ГА було отримано такі результати: у 17 із 21, які отримували лосьйон, відзначалося щонайменше 50 %-не збільшення росту волосся, а в іншій групі — у 7 із 20 учасників дослідження [5, 15].
Ін’єкції кортикостероїдів у глибокий шар дерми та верхній підшкірний шар уражених ділянок є найпоширенішим методом лікування локалізованої ГА в дорослих, що дає змогу досягти оптимальних концентрацій у тканинах за мінімальної системної абсорбції [6, 12, 16]. Ефективність цього методу була показана в кількох неконтрольованих дослідженнях, результатом одного з яких стало значне покращення стану у 82 % пацієнтів із локалізованою ГА, які протягом 12 тиж отримували внутрішньоосередкові ін’єкції триамцинолону ацетоніду (вводиться від 2,5 до 10,0 мг/мл; менш ніж 0,1 мл на 1 кв. см ураженої шкіри) з періодичністю 1 раз на місяць. Серед побічних ефектів лікування відзначалися біль, атрофія та гіпопігментація. Ін’єкції в ділянку брів можуть супроводжуватися розвитком таких ускладнень, як глаукома, катаракта й оклюзія судин сітківки [1, 5].
Дітям внутрішньоосередкові ін’єкції кортикостероїдів рекомендують у віці старше 10 років. Цей метод має обмеження через страх ін’єкцій і біль. Одне з досліджень, у якому вивчалася ефективність внутрішньоосередкових ін’єкцій триамцинолону ацетоніду у 248 дітей із ГА, показало, що 160 із них відзначили покращення на 50 % за 12 тиж і 211 — за 24 тиж. У цьому дослідженні 32 пацієнти відмовилися від лікування через біль [14, 17, 18]. Для зменшення больових відчуттів можуть використовуватися: голки меншого калібру (30 G або 32 G), лід, анестезувальні креми.
Застосування системних кортикостероїдів у дорослих пацієнтів із ГА сприяє відновленню росту волосся [12]. Проте відомі небажані явища довготривалої терапії цими препаратами, зокрема уповільнення росту, порушення обміну речовин і зниження мінеральної щільності кісткової тканини, розвиток акне, обмежують її використання в дітей. Цей метод рекомендують застосовувати в активній стадії ГА, що характеризується стрімким початком або прогресуючим поширенням патологічного процесу. Таким пацієнтам призначають курс перорального преднізолону 0,5–0,8 мг/кг/день з поступовим зниженням дози протягом двох місяців, але не більше трьох [5, 19].
Системна пульс-терапія кортикостероїдами — це метод лікування з метою припинення запального процесу без розвитку характерних довгострокових побічних ефектів [6, 13]. Відсутність контрольної групи та єдиного протоколу дозування в більшості клінічних досліджень, що вивчали ефективність цього методу, ускладнює порівняння та метааналіз отриманих результатів. Ефективність пульс-терапії внутрішньовенним метилпреднізолоном була показана в кількох клінічних випробуваннях, проте ризик виникнення гіпокаліємії й аритмії серця вимагає ретельного контролю стану пацієнтів.
Пульс-терапія високими дозами метилпреднізолону в дітей із множинними осередками ГА, тотальною алопецією (ТА), універсальною алопецією (УА) продемонструвала незадовільний довгостроковий результат: у 66% пацієнтів у середньому через 12 міс зафіксовано ріст волосся на рівні менш ніж 30 %. Про будь-які небажані явища в цій невеликій серії спостережень не повідомлялося. В іншому дослідженні відзначалося, що 24 дитини з ГА отримували внутрішньовенний метилпреднізолон у дозі 8 мг/кг/маси тіла протягом трьох послідовних днів з інтервалом у місяць упродовж трьох місяців. При цьому 38 і 29 % пацієнтів мали повну або часткову відповідь відповідно, але у 81 % хворих, які спочатку відзначали покращення, згодом ГА рецидивувала [5, 20–22].
Показанням до застосування топічної імуносупресивної терапії є тяжкі форми ГА — багатоосередкова, ТА та УА в хронічній стадії. Серед сенсибілізаторів, що застосовуються нині: дифенілциклопропенон (DPCP) і дибутиловий ефір сквараєвої кислоти (SADBE) [6]. Хоча результати Ames-тесту щодо цих препаратів свідчать про відсутність мутагенного ефекту, жоден із них так і не був схвалений FDA, оскільки профіль їхньої безпеки остаточно не з’ясовано. Суть методу полягає в штучній індукції на шкірі хворого на ГА алергічного контактного дерматиту за типом гіперчутливості сповільненого типу. Унаслідок цього активізуються Т-супресори та макрофаги, які модифікують імунний процес в ураженій ділянці шкіри, що сприяє відновленню росту волосся. Частота позитивної клінічної відповіді в дорослих пацієнтів варіюється від 9 до 87 % [12, 13], у дітей вона виявилася співставною: відновлення росту волосся спостерігалося приблизно в третини пацієнтів педіатричної групи. Частота рецидивів, зафіксована в дослідженнях у дітей, становить 25–90 %, при цьому випадки поширеного патологічного процесу мали гірший прогноз. Незважаючи на те що від початку застосування місцевої імунотерапії в 1983 р. і до сьогодні не повідомлялося про жодні серйозні довгострокові наслідки, батькам і пацієнтам необхідно надавати детальну інформацію про поширені побічні ефекти місцевої імунотерапії, зокрема про подразливий контактний дерматит. У тяжких випадках у дітей можуть розвинутися генералізована екзема, регіональна лімфаденопатія або кропив’янка. До групи підвищеного ризику таких побічних ефектів належать пацієнти з атопічним або себорейним дерматитом. Гіпер- і гіпопігментація, зокрема вітиліго, можуть бути іншими можливими наслідками обговорюваного лікування [23, 24].
Міноксидил (2,4-діаміно-6-піперидино-піримідин-3-оксид) є засобом прямої дії на волосяні цибулини [1, 16]. За системного застосування препарат має потужний вазодилатувальний ефект. Стимулювальна дія міноксидилу на ріст волосся здійснюється через його сульфований метаболіт, що діє як речовина, яка відкриває калієві канали. Основні ключові механізми, відомі на сьогодні, діють за рахунок ефекту стимуляції синтезу VEGF і простагландинів, причому він має дозозалежний характер. В одному з досліджень порівнювали ефективність різних концентрацій міноксидилу (1 і 5 %) у лікуванні поширеної ГА: у пацієнтів, які отримували 5% міноксидил, відновлення росту волосся було більш вираженим. Серед учасників цих досліджень були також діти, хоча аналіз даних у педіатричній підгрупі не проводився. Міноксидил діє синергічно з кортикостероїдами й тим самим покращує результати лікування ГА. Застосовується 2 рази на день. Поширеним побічним ефектом міноксидилу в дітей, особливо за вищих концентрацій, є гіпертрихоз на обличчі та шиї, подразливий контактний дерматит або погіршення стану наявного раніше себорейного чи атопічного дерматиту. У них також можливе зниження артеріального тиску, особливо за застосування на великій площі волосистої поверхні [25].
Помірна ефективність топічного дитранолу (антраліну) була показана в кількох невеликих дослідженнях [5]. Препарат застосовують у дітей із хронічною стадією ГА після припинення випадіння волосся. Імовірно, дія речовини полягає в пригніченні локальної імунної запальної реакції Th1-типу у волосяному фолікулі. Дитранол у концентрації 0,2–0,5 % входить до складу кремів або мазей; для досягнення клінічного ефекту тривалість курсу застосування має становити щонайменше три місяці. Найчастішими негативними реакціями на застосування препарату є почервоніння, лущення, свербіж, а також шийна лімфаденопатія та пігментні порушення шкіри [26].
Топічні інгібітори кальциневрину (ТІК) успішно застосовуються в пацієнтів педіатричної групи для лікування таких запальних станів, як атопічний дерматит і вітиліго. Основна перевага ТІК полягає в зниженні потреби у застосуванні стероїдів, унаслідок чого їх можна розглядати як варіант лікування уражень на обличчі або брів у маленьких дітей. Проте досліджень, що підтверджують ефективність ТІК, вкрай мало [27]. За результатами нещодавнього рандомізованого дослідження, під час якого порівнювалася ефективність внутрішньоосередкових ін’єкцій кортикостероїдів, їх зовнішнього застосування та ТІК у лікуванні локалізованої ГА у 78 дорослих пацієнтів, топічний такролімус був найменш ефективним із перелічених методів [5].
Останнім часом з’являється дедалі більше фактів про значущість нової сигнальної системи JAK-STAT (Janus Kinases — Signal Transducer and Activator of Transcription) у розвитку цілого ряду автоімунних захворювань. JAK-STAT-система, або шлях, що складається з Янус-кінази (JAK) і сигнального білка-трансдуктора та активатора транскрипції (STAT), передає інформацію від позаклітинних поліпептидних сигналів через трансмембранні рецептори безпосередньо до промоторів генів-мішеней у ядрі, без участі вторинних месенджерів [29, 30]. Передача позаклітинних сигналів відбувається на цитокінові рецептори. Цитокіни, зв’язуючись із цими рецепторами, можуть активувати різні шляхи сигнальної трансдукції. Існує ряд цитокінів, які працюють саме з JAK-кіназами. Якініби — препарати, що переривають механізм впливу інтерлейкінів на клітину шляхом блокування JAK, показали ефективність при ГА. Нині тофацитиніб — інгібітор JAK 1/3 типів, що перериває STAT-залежний сигнальний шлях, схвалений FDA для лікування ревматоїдного артриту [11, 28].
Під час доклінічних досліджень на мишах і випробувань у людей (15 дорослих пацієнтів із середньою та тяжкою ГА) із застосуванням місцевого та перорального тофацитинібу зафіксовано значне зниження активності цитотоксичних Т-лімфоцитів і відповідного інтерферонового профілю, що супроводжувалося відновленням росту волосся [31].
Описано досвід застосування тофацитинібу у 13 підлітків віком 12–17 років із ГА: у 9 пацієнтів зафіксовано значний ріст волосся, а відсоткова зміна середнього бала за шкалою SALT становила 61 %. Інше дослідження показало, що в усіх 8 підлітків з УА, які отримували тофацитиніб по 5 мг двічі на день, діагностовано покращення, із середнім збільшенням показника SALT на 58 % через 6 міс. Повідомлені побічні ефекти були слабко вираженими. Попри невеликий розмір вибірки, ці дослідження ілюструють ефективність системного застосування тофацитинібу для лікування ГА в підлітків і ще раз свідчать про необхідність проведення подальших досліджень із цією групою препаратів [28, 31]. Системні інгібітори JAK пов’язані з несприятливими наслідками, зокрема з тяжкими інфекціями у 2–6 % пацієнтів. Застосування топічних препаратів цієї групи може знижувати ризик побічних ефектів порівняно із системною терапією. На сьогодні існують дані про дівчинку-підлітка з УА, у якої спостерігався значний ріст волосся за застосування 0,6 % крему Руксолітиніб. Повідомляється про шістьох дітей віком від 3 до 16 років із різними формами ГА, які отримували місцеві інгібітори JAK. Топічні препарати включали 1 і 2 %-ні креми Тофацитиніб та Руксолітиніб. Відзначено позитивні результати, які були стабільними понад 1 рік [31].
В етапній терапії ГА в дітей не менш важливі ад’ювантні засоби, що з успіхом застосовуються за диференційованого підходу [1, 12]. З огляду на психоемоційні порушення, до комплексної терапії включають різні седативні засоби. При ГА призначають препарати цинку, міді. Рекомендуються полівітамінні комплекси, переважно з мікроелементами. До групи подразливих засобів належать 10%-на настоянка червоного перцю, бодяга, свіжий сік часнику та ін. Неспецифічну стимулювальну дію на ріст волосся мають препарати, що покращують трофіку тканин і мікроциркуляцію в шкірі. За швидкого випадіння волосся перспективною групою сполук є силатрани.
Немаловажною для досягнення психологічного комфорту є косметична корекція зон відсутності волосся. Метод безопераційного заміщення є комплексом косметичних процедур із застосуванням системи волосся, за яких забезпечується повне відновлення втраченого волосяного об’єму [1, 12].
Для хворого на ГА, як дорослого, так і дитини, та його родичів дуже важлива психологічна підтримка — лікаря, родини, соціуму [7]. У такому разі пацієнт не почуватиметься покинутим сам на сам зі своїми проблемами та навчиться адекватно справлятися із захворюванням, яке часто стає хронічним. Важливо отримати кваліфіковану психологічну підтримку, достовірну інформацію про саме захворювання, спілкуватися з людьми, які стикаються з подібною проблемою, розуміти, що людина не самотня у своїй хворобі.
Отже, сьогодні поки що не існує універсального методу лікування ГА в педіатричній практиці, який гарантував би відсутність рецидиву в майбутньому. У патогенетичній терапії ГА використовують глюкокортикостероїди, топічну імунотерапію, дитранол, міноксидил. Розроблення лікувальних «стратегій майбутнього» вимагає знання та розуміння тонких механізмів патогенезу ГА, в основі яких лежить порушення клітинної сигналізації. Основні напрями цільового впливу при ГА — це дезактивація Т-клітин; модифікація цитокінових реакцій. Перспективним є подальше вивчення ефективності та безпеки пероральних і місцевих інгібіторів JAK-кіназ при ГА в дітей, які перешкоджають продукції цитокінів (IFNγ, IL-2 and IL-15 та ін.), потенційно знижують накопичення CD8+/NKG2D+ Т-клітин. Розвиток ускладнень і тяжких побічних ефектів, недостатнє дослідження ефективності та безпеки окремих засобів обмежують можливість широкого застосування великого спектра терапевтичних впливів і зумовлюють інтерес фахівців до пошуку нових можливостей у лікуванні захворювання.
1. Практическая дерматология: учеб. пособ. для врачей- интернов и врачей-слушателей заведений (факультетов) последипломного образования / Л. А. Болотная [и др.]; под общ. ред. Л. А. Болотной.— Харьков: С.А. М., 2015.— 278 с.
2. Alopecia areata update: part I. Clinical picture, histopthology, and pathogenesis / A. Alkhalifah, A. Alsantali, E. Wang [et al.] // J. Am. Acad. Dermatol.— 2010.— Vol. 62, Iss. 2.— P. 177–188.
3. Nanda A. Alopecia areata in children: a clinical profile / A. Nanda, A. S. Al-Fouzan, F. Al-Hasawi // Pediatr. Dermatol.— 2002.— Vol. 19, Iss. 6.— P. 482–485.
4. Tan E. A clinical study of childhood alopecia areata in Singapore / E. Tan, E. K. Tay, Y. C. Giam // Pediatr. Dermatol.— 2002.— Vol. 19.— P. 298–301.
5. Wang E. Current Treatment Strategies in Pediatric Alopecia Areata / E. Wang, J. Lee, M. Tang // Indian J. Dermatol.— 2012.— Vol. 57 (6).— P. 459–465.
6. Alopecia areata update: part II. Treatment / A. Alkhalifah, A. Alsantali, E. Wang [et al.] // J. Am. Acad. Dermatol.— 2010.— Vol. 62, Iss. 2.— P. 191–202.
7. Psychiatric symptomatology and healthrelated qual ity of life in children and adolescents with alopecia areata / Ö. Bilgiç, A. Bilgiç, K. Bahal [et al.] // J. Eur. Acad. Dermatol. Venereol.— 2014.— Vol. 28, Iss. 11.— P. 1463–1468.
8. Genome-wide metaanalysis in alopecia areata resolves HLA associations and reveals two new susceptibility loci / R. C. Betz, L. Petukhova, S. Ripke [et al.] // Nat. Comm.— 2015.— Vol. 6.— P. 5966.
9. Genome-wide association study in alopecia areata implicates both innate and adaptive immunity / L. Petukhova, M. Duvic, M. Hordinsky [et al.] // Nature.— 2010.— Vol. 466, Iss. 7302.— P. 113–117.
10. Paus R. The role of hair follicle immune privilege collapse in alopecia areata: status and perspectives / R. Paus, M. Bertolini // J. Dermatol. Invest. Proc.— 2013.— Vol. 1691.— P. S25–S27.
11. Wang E. The Changing Landscape of Alopecia Areata: The Translational Landscape / E. Wang, A. Christiano // Advances in Therapy.— 2017.— Vol. 34, Iss. 7.— P. 1586–1593.
12. Сербина И. М. Гнездная алопеция: лечение и перспективы новых исследований / И. М. Сер- 72 Дерматовенерологія www.imj.kh.ua бина // Клінічна імунологія. Алергологія. Інфекто- логія.— 2012.— No 1.— С. 64–67.
13. Hordinsky M. Alopecia areata: an evidence-based treatment update / M. Hordinsky, A. Donati // Am. J. of Clin. Dermatology.— 2014.— Vol. 15.— P. 231–246.
14. Treatment of alopecia areata in the United States: a retrospective cross-sectional study / M. E. Farhangian, A. J. McMichael, K. E. Huang, S. R. Feldman // J. Drugs Dermatol.— 2015.— Vol. 14, Iss. 9.— P. 1012–1014.
15. Clobetasol propionate, 0.05 %, vs hydrocortisone, 1 %, for alopecia areata in children: a randomized clinical trial / P. Lenane, C. Macarthur, P. C. Parkin [et al.] // JAMA Dermatol.— 2014.— Vol. 150, Iss. 1.— P. 47–50.
16. Gilhar A. Alopecia areata / A. Gilhar, A. Etzioni, R. Paus // N. Engl. J. Med.— 2012.— Vol. 366, Iss. 16.— P. 1515–1525.
17. Chang K. H. Treatment of severe alopecia areata with intralesional steroid injections / K. H. Chang, S. Rojhirunsakool, L. J. Goldberg // J. Drugs Dermatol.— 2009.— Vol. 8, Iss. 10.— P. 909–912.
18. Interventions for alopecia areata / F. M. Delamere, M. J. Sladden, H. M. Dobbins, J. Leonardi- Bee // Cochrane Database Syst. Rev.— 2008.— Vol. 2.— P. CD004413.
19. Combined oral pulse and topical corticosteroid therapy for severe alopecia areata in children: a longterm follow- up study / J. Lalosevic, M. Gajic-Veljic, B. Bonaci- Nikolic, M. Nikolic // Dermatol. Ther.— 2015.— Vol. 28, Iss. 5.— P. 309–317.
20. High relapse rates despite early intervention with intravenous methylprednisolone pulse therapy for severe childhood alopecia areata / A. Smith, R. M. Trueb, M. Theiler [et al.] // Pediatr. Dermatol.— 2015.— Vol. 32, Iss. 4.— P. 481–487.
21. Poor long term outcome of severe alopecia areata in children treated with high dose pulse corticosteroid therapy / T. Hubiche, C. Léauté-Labrèze, A. Taïeb, F. Boralevi // Br. J. Dermatol.— 2008.— Vol. 158, Iss. 5.— P. 1136–1137.
22. Pulse corticosteroid therapy for alopecia areata in children: a retrospective study / R. Friedland, R. Tal, M. Lapidoth [et al.] // Dermatology.— 2013.— Vol. 227, Iss. 1.— P. 37–44.
23. Efficacy and safety of diphenolcyclopropenone alone or in combination with anthralin in the treatment of chronic extensive alopecia areata: a retrospective case series / M. Durdu, D. Ozcan, M. Baba, D. Seckin // J. Am. Acad. Dermatol.— 2015.— Vol. 72, Iss. 4.— P. 640–650.
24. Salsberg J. M. The safety and efficacy of diphencyprone for the treatment of alopecia areata in children / J. M. Salsberg, J. Donovan // Arch. Dermatol.— 2012.— Vol. 148, Iss. 9.— P. 1084–1085.
25. Herskovitz I. Minoxidil induced hypertrichosis in a 2 year-old child / I. Herskovitz, J. Freedman, A. Tosti // F1000Research.— 2013.— Vol. 2.— P. 226.
26. Özdemir M. Bilateral half-head comparison of 1 % anthralin ointment in children with alopecia areata / M. Özdemir, A. Balevi // Pediatr. Dermatol.— 2017.— Vol. 34, No 2.— P. 128–132.
27. Price V. H. Topical tacrolimus in alopecia areata / V. H. Price, A. Willey, B. K. Chen // J. Am. Acad. Dermatol.— 2005.— Vol. 52, Iss. 1.— P. 138–139.
28. Tofacitinib for the treatment of severe alopecia areata and variants: A study of 90 patients / L. Y. Liu, B. G. Craiglow, F. Dai, B. A. King // J. Am. Acad. Dermatol.— 2017.— Vol. 76, Iss. 1.— P. 22–28.
29. Reversal of alopecia areata following treatment with the JAK1/2 inhibitor baricitinib / A. Jabbari, Z. Dai, L. Xing [et al.] // EBioMedicine.— 2015.— Vol. 2, No 4.— P. 351–355.
30. Randomized phase 2a efficacy and safety trial of the topical Janus kinase inhibitor tofacitinib in the treatment of chronic plaque psoriasis / W. C. Ports, S. Khan, S. Lan [et al.] // Br. J. Dermatol.— 2013.— Vol. 169, Iss. 1.— P. 137–145.
31. Craiglow B. G. Tofacitinib for the treatment of alopecia areata and variants in adolescents / B. G. Craiglow, L. Liu, B. King // J. Am. Acad. Dermatol.— 2017.— Vol. 76.— P. 29–32.