UA
  • EN
  • RU
+38 (095) 926-25-85
Трихокосметика

Ін'єкційні можливості в терапії патології волосся

у співавторстві з Іриною Литус 

Овчаренко Ю. С., Литус І.А., Ісаєва Я. А. Ін'єкційні можливості в терапії патології волосся. //Les Nouvelles Esthetiques Украина. – 2017. − №6(106). − с. 72-76 (оригінал російською мовою).


Ін'єкційні методи в трихології сьогодні набувають популярності в комплексному лікуванні різних форм втрати волосся. І якщо внутрішньовогнищеві ін'єкції кортикостероїдів є першою лінією терапії легких форм гніздової алопеції та деяких лімфоцитарних рубцевих алопецій, то для лікування телогенового ефлювію, андрогенетичної алопеції, інволюційної втрати волосся та себорейного дерматиту нещодавно запропоновано перспективні ін'єкційні композиції, які можна застосовувати і як ад'ювантний метод, і як таргетний етіопатогенетичний вплив. 

Класичні техніки поверхневого та глибокого наппажу, точкових ін'єкцій або мікропапул, а також техніка депонування, які традиційно використовують у трихології, сьогодні доповнені мікронідлтерапією, фракційною мезотерапією та фармакопунктурою.

З огляду на ймовірний вплив на вивільнення тромбоцитарних факторів росту, активацію стовбурових клітин і надмірну експресію генів, пов'язаних із ростом волосся, як новий метод лікування андрогенетичної алопеції (АГА) запропоновано мікропунктурний вплив за допомогою скальпролера. Скальпролер являє собою барабан, на поверхні якого розміщено близько 200 мікроголок завдовжки 0,5-2,0 мм (у трихології використовують мезоролери з довжиною голок 0,5-1,0 мм). Під час прокатування ролика по шкірі відбувається її перфорація з утворенням безлічі мікроканалів, якими нанесені препарати проникають у глибокі шари шкіри. Мікротравми є пусковим моментом для розвитку місцевої запальної реакції, що супроводжується синтезом і секрецією безлічі біологічно активних сполук, які стимулюють репаративні процеси, вироблення колагену та еластину. Внаслідок мікропунктурного впливу спостерігається виражена вазодилатація, що сприяє нормалізації трофіки шкіри голови. Рандомізоване дослідження за участю 100 чоловіків з АГА легкого та помірного ступеня тяжкості показало, що ефективність спільного застосування скальпролера та лосьйону міноксидилу 5% в активації росту волосся значно перевищувала ефективність застосування лише міноксидилу. Попри такі багатообіцяльні результати, використання мікронідлтерапії як методу лікування АГА потребує підтвердження в ході клінічних досліджень.

Фракційна мезотерапія — сучасний метод проведення процедур із множинними  мікроін'єкціями. Точно підібрана відстань між голками дає змогу впливати на рівномірно віддалені одна від одної мікрозони (принцип фракційності). Унаслідок впливу в зоні мікротравми з навколишніх тканин активується диференціювання стовбурових клітин, посилюється проліферація фібробластів, вивільняються фактори росту. Під час впливу на зони втрати волосся відбувається потужна стимуляція росту волосся завдяки посиленню васкуляризації, підвищенню обмінних процесів і активності поділу клітин дермальних сосочків, проліферації матриксних кератиноцитів волосяних фолікулів. Перевагою фракційної мезотерапії можна вважати значне підвищення абсорбції стимулювальних препаратів. 

Нанесення лікувальних сироваток перед мікроін'єкціями та  одразу після них забезпечує так само  активну трансдермальну абсорбцію інгредієнтів, як і під час мезотерапевтичного введення. Але, на відміну від класичної мезотерапії, глибина ін'єкцій і відстань між уколами під час фракційної мезотерапії строго підібрані й постійні, з можливістю регулювати як глибину, так і швидкість ін'єкцій. Метод можна використовувати для проведення плазмотерапії, зокрема в післяопераційний період у донорській зоні після трансплантації волосся. 

Фармакопунктура (або медикаментозна рефлексотерапія) поєднує принципи гомеопатії, голковколювання та медикаментозної терапії. Вона являє собою введення лікарських речовин в акупунктурні точки. Таким чином, ефект від стимуляції біологічно активних зон посилюється синергічно завдяки застосуванню медикаментозних засобів, спрямованих на етіопатогенетичну корекцію. 

Використання біогенних стимуляторів і біопрепаратів на основі гідролізату плаценти методом фармакопунктури рекомендоване в лікуванні трихопатологій.

Волосяні фолікули перебувають на перетині складної нейроендокринної та імунної регуляції, що зумовлює як місцевий, так і системний вплив на організм численних ендогенних та екзогенних факторів, геному та епігеному. Відома нам інформація, імовірно, становить лише малу частку того, що принесуть майбутні відкриття. Краще розуміння різних сигнальних шляхів, задіяних у рості волосся, може надалі привести до виявлення нових мішеней медикаментозного впливу. У дослідженнях Botchkarev та співавт. було продемонстровано, що перехід із фази телогену в анаген асоційований з активацією сигнальних шляхів Shh, Wnt/beta-catenin/ Lef-1 і Stat3. У фазі анагену в епітелії та мезенхімі активовано величезну кількість шляхів передачі сигналу та факторів росту (BMP, FGF, HGF, IGF, PDGF, SCF, Shh, Wnt), скоординована активність яких необхідна для формування волосини. Варто зазначити, що одні й ті самі фактори можуть чинити цілком протилежну дію на клітини у складі фолікула в різних фазах циклу. Сучасні дослідження відкрили величезний потенціал для розроблення способів корекції та керування циклом росту волосся за допомогою біологічно активних речовин, факторів росту та гормонів і фактично здійснили революцію в цьому напрямі.

До перспективних ін'єкційних інгредієнтів і терапевтичних композицій для лікування трихопатологій можна віднести: рекомбінантні та аутологічні фактори росту, біогенні стимулятори,  внутрішньовогнищеві кортикостероїди, амінокислоти, гіалуронову кислоту та сукцинат натрію, а також клітини волосяного фолікула аутологічного походження.

Фактори росту

Фактори росту — сполучна ланка між експресією генів організму та навколишнім середовищем — відіграють важливу роль у регуляції життя волосяного фолікула. Нині встановлено, що такі фактори, як EGF, TGF-β, IGF-1, HGF, KGF, VEGF, задіяні в регуляції циклу росту волосини.

Важливо зазначити, що тонкі механізми дії факторів росту досі вивчені не до кінця. Проте їх використання, місцево або підшкірно, для стимуляції росту волосся є багатообіцяльним методом терапії.

Зокрема, тромбоцитарний фактор росту AA (PDGF-AA) поліпшує індуктивну активність клітин дермального сосочка в комбінації з фактором росту фібробластів 2 (FGF-2). Інсуліноподібний фактор росту-1 (IGF-1) стимулює проліферацію циклічних кератиноцитів Ki67+, а трансформувальний фактор росту-1 (TGF-1) захищає проліферативний потенціал базальних кератиноцитів завдяки інгібуванню росту клітин і термінального диференціювання. Судинний ендотеліальний фактор росту (VEGF) сприяє ангіогенезу, а PDGF-BB є потужним фактором хемотаксису для макрофагів і фібробластів, що мігрують у ділянку ранового процесу. PDGF-BB стимулює ці клітини до вивільнення ендогенних факторів росту, зокрема TGF-1, що сприяє неоколагенезу. 

Попередні дослідження на тваринах продемонстрували позитивні результати. Було завершено фазу I подвійного сліпого клінічного дослідження для оцінки безпеки та ефективності в стимуляції росту волосся біоінженерної нерекомбінантної композиції на основі клітин людини, що містить фолістатин, фактор росту кератиноцитів (KGF) і фактор росту ендотелію судин (VEGF).  У дослідженні взяли участь 26 осіб з АГА, і в жодної з них не було виявлено побічних ефектів після одноразової інтрадермальної ін'єкції. Через рік зберігався статистично достовірний приріст кількості волосин після однієї ін'єкції. Ще одним перспективним препаратом є комбінація FGF-β, VEGF і IGF-1, що отримала назву «системний фактор росту». Проведено дослідження за участю 112 пацієнтів віком від 19 до 60 років, яким системний фактор росту вводили за допомогою мікроін'єкцій протягом 6 міс з 2-4-тижневим інтервалом. Було виявлено збільшення кількості волосин на 9,85% і збільшення їхньої товщини на 9,11% .

Дія факторів росту та модуляторів може бути спрямована на: переривання телогену (активація стовбурових клітин); стимуляцію росту волосини (стимуляція проліферації клітин матриксу); уповільнення дегенерації (інгібування апоптозу); поліпшення васкуляризації; збереження специфічної активності клітин дермального сосочка за допомогою клітинних технологій. Нині нові препарати розробляють на основі рекомбінантних або аутологічних паракринних стимуляторів росту, які в нормі виробляються в клітинах дермального сосочка. Можна припустити, що саме цей відділ волосяного фолікула є основною терапевтичною мішенню. Великі терапевтичні можливості відкриває застосування аутологічної плазми, збагаченої тромбоцитами, як методу, що опосередковано стимулює роботу клітин дермального сосочка. Дермальний сосочок і сполучнотканинна оболонка сформовані з тих самих клітин-попередників, що й фібробласти міжфолікулярної дерми, проте їхній профіль експресії генів і біологічні функції кардинально відрізняються. Якщо міжфолікулярні фібробласти сприяють росту та диференціюванню розташованих над ними епітеліальних клітин (кератиноцитів), то дермальний сосочок і сполучнотканинна оболонка відіграють основну роль у регулюванні росту волосся.

Збагачена тромбоцитами плазма (ЗТП), виділена з цільної крові, характеризується наявністю  факторів росту та стимулювальних медіаторів. ЗТП — це аутологічний препарат тромбоцитів у концентрованій плазмі з концентрацією тромбоцитів, що перевищує фізіологічну. Активовані альфа-гранули тромбоцитів виробляють численні фактори росту, наприклад: фолістатин, фактор росту кератиноцитів (KGF) і фактор росту ендотелію судин (VEGF), епідермальний фактор росту (EGF) та інсуліноподібний фактор росту (IGF). Ці фактори росту, очевидно, стимулюють проліферацію та диференціювання клітин. Було встановлено, що збагачена тромбоцитами плазма чинить сприятливий вплив під час  кісткових трансплантацій у щелепно-лицевій, ортопедичній хірургії та кардіохірургії. Останнім часом зріс інтерес до застосування ЗТП у дерматології, наприклад для регенерації тканин, загоєння ран, трансплантації жирової тканини та для омолоджувального впливу на шкіру. Останнім часом також висловлюються пропозиції застосовувати ЗТП як новий метод лікування АГА.

Можливий вплив ЗТП на ріст волосся вивчали в дослідженнях in vitro та in vivo на мишах. Фактичні механізми дії на волосяний фолікул залишаються дискусійними: ЗТП in vitro активує проліферацію клітин дермального сосочка та запобігає апоптозу, спричиняючи підвищення рівня експресії Akt і Bcl-2. Крім того, ЗТП бере участь у формуванні волосяного епітелію та диференціюванні стовбурових клітин у клітини волосяного фолікула. Підвищення рівня експресії FGR-7 приводить до подовження фази анагену в циклі росту волосся. 

У 2006 р. Убель (Uebel) та співавт. повідомили про новий досвід застосування ЗТП у лікуванні АГА за чоловічим типом. Автори цього дослідження продемонстрували, що обробка фолікулярних одиниць збагаченою тромбоцитами плазмою перед трансплантацією сприяла посиленню росту волосся та збільшенню його густоти. Після цього, щоб вивчити можливості застосування ЗТП для лікування АГА, було проведено кілька досліджень. 

У 2009 р. Greco та співавт. опублікували результати пілотного дослідження впливу безпосереднього введення ЗТП у шкіру скальпа. У дослідженні взяли участь 10 осіб, результати оцінювали через 4 і 8 місяців після лікування. У групі пацієнтів, які отримували ЗТП, зафіксовано збільшення середнього діаметра стрижнів волосся на 9,7% через 4 місяці та на 6,1% через 8 місяців. У контрольній групі пацієнтів, яка не отримувала ЗТП-терапію, спостерігалося зменшення середнього діаметра стрижнів волосся на 2,8% через 4 міс і на 3,5% через 8 міс.

E. Betsi та співавт. у 2010 році провели пілотне дослідження клінічної ефективності ін'єкцій ЗТП у лікуванні алопецій. У дослідженні брали участь 42 пацієнти — 8 жінок із діагнозом телогеновий ефлювій і 34 чоловіки з діагнозом АГА. Результати до та після лікування оцінювали за допомогою тесту натягування волосся та оглядових фотографій. Після ЗТП-терапії відзначалося суттєве зменшення кількості волосин, що випадають, значне збільшення об'єму та поліпшення якості волосся. Тоді ж дослідники зазначили, що очевиднішого поліпшення досягали пацієнти з анамнезом до двох років; гіршими були результати в чоловіків із 6-7-ю стадією облисіння за шкалою Гамільтона-Норвуда.

У 2016 р. Рамон Грімальт та співавт. повідомили про результати рандомізованого плацебо-контрольованого подвійного сліпого дослідження за участю 25 пацієнтів з АГА. Волосисту частину голови пацієнтів було поділено на дві частини: в одну вводили ін'єкції збагаченої тромбоцитами плазми, в іншу — плацебо. Кожен пацієнт загалом пройшов три курси лікування ЗТП з інтервалом в 1 місяць. Через шість місяців після першого курсу лікування відзначалася значна зміна середньої кількості анагенових волосин, телогенових волосин, густоти волосся та густоти термінального волосся порівняно з вихідним рівнем. Також було встановлено, що збагачена тромбоцитами плазма збільшує густоту волосся порівняно з контрольним боком. Уперше авторам вдалося виявити взаємозв'язок між кількістю анагенових волосин і віком пацієнтів > 40 років, початком АГА ≥25 років, густотою волосся та чоловічою статтю, віком ≤40 років, обтяженим сімейним анамнезом АГА та тривалістю захворювання > 10 років. Автори дійшли висновку, що застосування ЗТП позитивно вплинуло на перебіг АГА і може розглядатися як ад'ювантна терапія цього захворювання.

Однак опубліковані результати лише невеликої кількості клінічних випробувань ефективності ЗТП для росту волосся не можуть вважатися об'єктивними. Крім того, немає опублікованого узгодженого протоколу стандартного застосування ЗТП, а застосування факторів росту та стимуляторів експресії їхніх генів досі потребує порівняльної оцінки з препаратами, схваленими для лікування волосся. Попри відсутність доведеної ефективності та офіційних показань до застосування ЗТП, цей метод здобуває популярність як серед трихологів, так і серед пацієнтів. Узагальнюючи думки різних авторів, можна відзначити позитивний ефект у разі телогенового ефлювію та початкових стадій АГА з огляду на хай навіть невеликий, але все ж досвід лікування цих станів за допомогою ЗТП. Зважаючи на наш досвід використання цієї методики, найкращими кандидатами для застосування ЗТП є чоловіки з АГА до 4-ї стадії за шкалою Гамільтона-Норвуда та жінки з 1-2-ю стадією типової втрати волосся за шкалою Людвіга. Для отримання вираженішого ефекту потрібно кілька сесій ЗТП з інтервалом 6 місяців, кожна сесія може включати від 3 до 6 процедур з інтервалом 1 місяць. Застосування ЗТП позитивно впливає на перебіг АГА і може поєднуватися зі схваленими методами лікування цього захворювання, у комплексі з якими демонструє синергізм дії.  Застосування цього методу при інших формах втрати волосся має експериментальний характер, недостатню дослідницьку базу і поки не може рекомендуватися як метод лікування широкому колу лікарів. Найімовірніше, у майбутньому метод удосконалюватимуть для досягнення найкращих результатів лікування та мінімізації можливих побічних ефектів, а також буде уточнено й узгоджено протокол стандартного застосування ЗТП.

Регуляторні пептиди

Спираючись на понад 30-річний досвід застосування пептидних біорегуляторів у медицині, сучасні підходи до лікування трихопатологій можна успішно доповнити засобами на основі фізіологічних регуляторних пептидів. 

Відомо, що інволюція імунної, ендокринної та нервової регуляторних систем є основним проявом старіння. Вікові зміни в цих системах підпорядковуються загальним законам старіння організму, але мають свої особливості, зумовлені структурно-функціональною специфікою їхніх органів. На клітинному рівні цей процес проявляється порушенням синтезу та секреції багатьох сигнальних молекул, і передусім пептидів. Під час старіння спостерігається різке зниження синтезу багатьох регуляторних пептидів із втратою чутливості до них клітин-мішеней.

Ендогенні пептиди беруть участь у регуляції процесів диференціювання та проліферації клітин, змінюючи функціональну активність геному та процеси синтезу білка залежно від стану багатоклітинної системи.

Пептидні регулятори є багатофункціональними. Вони здатні впливати як на диференційовані клітини дорослого організму, запускаючи проліферацію клітин і зберігаючи при цьому тканинну специфічність, так і на поліпотентні ембріональні клітини, індукуючи тканиноспецифічне диференціювання. Активність пептидних препаратів є тканиноспецифічною, але форма її прояву — проліферація або диференціювання клітин — залежить від функціонального стану біосистеми, на яку чиниться вплив.

Нині сукупність регуляторних пептидів розглядають як саморегульовану систему, що забезпечує гомеостаз організму завдяки здатності індукувати або інгібувати синтез інших пептидів. За даними низки авторів, екзогенне введення регуляторних пептидів або їх ендогенний викид веде до вивільнення інших пептидів, для яких вихідний пептид слугує індуктором. Своєю чергою останні є індукторами виходу наступної групи пептидів і так далі. Таким чином, в основу функціонування біологічної регуляції покладено принцип регуляторного пептидного каскаду. Отже, ефекти від застосування пептидів можуть настати через певний час і зберігатися досить довго. З віком знижуються синтез і секреція регуляторних пептидів, а також слабшає чутливість до них клітин-мішеней. Порушення пептидної регуляції знижує резистентність клітин і тканин організму до дестабілізувальних факторів як зовнішнього, так і внутрішнього середовища. У зв'язку з цим дисбаланс пептидної регуляції може бути одним із механізмів вікової інволюції органів і тканин, прискореного старіння та розвитку низки захворювань. Як відомо, більшість експертів розглядають АГА як органоспецифічне прискорене старіння з підвищеною чутливістю фібробластів волосяних фолікулів до оксидативного стресу, що робить використання препаратів на основі регуляторних пептидів актуальним як при типовій втраті волосся, так і за ознак інволюційної алопеції.

На сьогодні відомо величезну кількість регуляторних пептидів. Описано детальну інформацію про понад 300 біологічно активних пептидів та їхніх аналогів. Це дає підстави вважати, що регуляторні пептиди відіграють ключову роль у підтриманні гомеостазу і саме вони насамперед визначають основні параметри реакцій організму на різноманітні впливи. Маючи виражену геропротекторну дію, пептидні біорегулятори показані при захворюваннях, зумовлених прискореним старінням. 

Процеси клітинного оновлення включають три складові: диференціювання (хемокін СХСП 2), проліферацію (транскрипційний фактор №67) та апоптоз (транскрипційний фактор р53). Відомо, що з віком баланс між цими трьома характеристиками функціональної активності клітин зміщується в бік зниження проліферації та диференціювання й посилення апоптозу, що спостерігається практично в усіх тканинах організму. Механізм дії коротких пептидів полягає в регуляції експресії генів і синтезу білків. Ці пептиди стимулюють проліферацію, диференціювання та пригнічують апоптоз клітин, що приводить до відновлення функцій різних органів.

Вивчено дію мезоін'єкційного препарату (Meso-Warton P199™) на культури дермальних фібробластів, що моделюють стан клітин у (зрілій) старіючій шкірі. Під час культивування фібробластів P18 з досліджуваним препаратом відбувається формування сфероїдів, за строками зіставне з формуванням сфероїдів молодих фібробластів P4. Присутність препарату в ростовому середовищі стимулює «омолодження» клітин і подальше відновлення мезенхімально-епітеліальної пластичності культивованих фібробластів завдяки відновленій здатності синтезувати компоненти позаклітинного матриксу (фібронектин і колагени) в кількості, достатній для встановлення міжклітинних контактів, що впливає на здатність формувати сфероїди. Культивування сфероїдів, що утворилися, з препаратом стимулює експресію еластину, колагену IV типу, фібронектину, білка позаклітинного матриксу, а поверхневі клітини активно експресують цитокератин 19.

Амінокислоти

Нормальне надходження, споживання та транспорт білків, енергії, мікроелементів, а також вітамінів мають принципове значення для тканин із такою високою активністю біосинтезу, як волосяний фолікул. Оскільки стрижень волосини майже повністю складається з білка, білкова складова раціону критично необхідна для утворення нормальної здорової волосини. Швидкість мітозу чутлива до енергетичної цінності раціону, яку забезпечують переважно вуглеводи, що зберігаються у вигляді глікогену в зовнішній кореневій піхві фолікула. Нарешті, достатній запас вітамінів і мікроелементів необхідний для біосинтезу та енергетичного метаболізму фолікула. Нестача білка та низька енергетична цінність раціону призводять до дефіциту незамінних амінокислот, мікроелементів і вітамінів, що може спричинити порушення росту та пігментації волосся. Вплив харчування на ріст волосся оцінювали під час спостережень за вродженими порушеннями обміну речовин, нутрієнтними недостатностями та в дослідженнях застосування харчових добавок у тварин і людини. У світі накопичено достатній позитивний досвід вивчення та терапевтичного застосування препаратів, що містять АК. Амінокислотні суміші дедалі ширше використовують як високоефективні та малотоксичні препарати для корекції гіпопротеїнемій різного походження, стимуляції компенсаторно-адаптаційних процесів, що потребують активації білкового анаболізму. Фармакологічні ефекти амінокислотних препаратів зумовлені активацією обмінних процесів в організмі, зменшенням ступеня розщеплення внутрішніх білків і поповненням пулу необхідних проміжних продуктів. Сірковмісні амінокислоти здатні виступати своєрідним будівельним матеріалом для структурних компонентів волосини та забезпечувати енергетичний супровід процесів синтезу специфічних цитокератинів. На нашу думку, використання амінокислотних трихомезококтейлів можна рекомендувати в комплексному лікуванні гострих і хронічних форм телогенового ефлювію, особливо дефіцитного генезу. 

Синергізм гіалуронової кислоти та сукцинату натрію

Клінічний і дослідницький прогрес допоміг з'ясувати деякі патогенні етапи, що призводять до андрогенетичного випадіння волосся. Крім андрогенів і генетичного дисбалансу, припускається участь додаткових патогенних факторів, мікробної флори, ендогенних та екзогенних стресів, мікрозапалення і, можливо, інших. І хоча, очевидно, буде виявлено й інші потенційні фактори, розглядаючи біологічні умови, що сприяють андрогенетичній алопеції, слід враховувати й індивідуальну різноманітність збудників, а також послідовність подій або поєднання факторів. Досі вплив окисного стресу, запального компонента та фіброзу, що формується, не був урахований у протоколах лікування андрогенетичної алопеції. Ретельний аналіз молекулярних елементів керування зумовленою імунною системою фізіологічною дегенерацією волосяного фолікула шляхом апоптоз-опосередкованої загибелі органа допоможе зрозуміти, як зупинити прогресування деяких форм постійного облисіння, які сучасними методами лікування вдається призупинити лише частково. Це стосується й подальших досліджень андрогенетичної алопеції із запальними процесами та фіброзом.

Обмежені можливості пересадки волосся, скромні показники ефективності лікування андрогенетичної алопеції фінастеридом і міноксидилом свідчать про необхідність урахувати й інші патогенні шляхи. За даними гістологічних досліджень біопсій волосистої частини голови, мініатюризація термінального волосся часто супроводжується перифолікулярною лімфоцитарною інфільтрацією і зрештою фіброзом. Отже, можна припустити, що роль цього мікроскопічного фолікулярного запалення, яке спричиняє фіброз під укороченим фолікулом, що облисіє, не була оцінена належним чином, хоча цілком імовірно, що воно перешкоджає оновленню термінального ВФ.

Протизапальні засоби, антиоксиданти та антифіброзанти не входять до стандартів лікування андрогенетичної алопеції. Однак виникає припущення: чи не стане їх додаткове застосування фактором, що поліпшує відповідь пацієнтів на терапію?

Таким чином, традиційна терапія в синергізмі з опосередкованим впливом на тригерні фактори АГА є етіопатогенетично обґрунтованою. На нашу думку, перспективним підходом у цій галузі є застосування препарату Предермаль, що містить у своєму складі 0,55% гіалуронову кислоту та 1,6% сукцинат натрію. Відкриття багатогранної біологічної ролі бурштинової та гіалуронової кислот підвищило інтерес до вивчення цих перспективних сполук. Бурштинова кислота та її солі (сукцинати) належать до внутрішньоклітинних метаболітів. Впливаючи на цикл Кребса, вона сприяє зниженню утворення пірувату та лактату, що з'являються в умовах кисневої недостатності (гіпоксії), переводячи енергетичний обмін на економніший шлях. Згідно з проведеними дослідженнями, бурштинова кислота нормалізує рівень медіаторів запалення гістаміну та серотоніну, посилює мікроциркуляцію в органах і тканинах без зміни системної гемодинаміки. Встановлено, що сукцинат, введений ззовні, чинить помірну антигіпоксичну дію, поліпшуючи акцепцію циркулювального кисню та підвищуючи стійкість клітин до гіпоксії. У процесі катаболізму бурштинової кислоти відбувається утилізація інших органічних кислот, що сприяє відновленню кислотно-лужного балансу та забезпечує профілактику розвитку запального ацидозу, наприклад після надмірної інсоляції. Нормалізувальну дію сукцинату на клітинний енергетичний обмін показано в експериментальних дослідженнях на старіючих тваринах. Високомолекулярна гіалуронова кислота у складі препарату Предермаль сприяє гідратації та пригніченню неконтрольованого ангіогенезу, продукції цитокіну IL-1b, простагландину Е2, чинить імуносупресивну дію та детоксикацію,  поліпшує дренаж. Активні інгредієнти цієї унікальної комбінації доповнюють один одного, додавання сукцинату натрію посилює здатність гіалуронової кислоти стимулювати метаболічні процеси. Такий комбінований препарат рекомендують для корекції рубцево зміненої тканини, зокрема стрій, а також ознак фото- та хроностаріння шкіри. Ефективність перелічених компонентів у геропротекції підтверджена клінічно і має серйозну наукову базу. Таким чином, синергізм вираженої антиоксидантної дії гіалуронової кислоти та сукцинату натрію змінює внутрішньоклітинні окисно-відновні процеси в клітинах, знижуючи тим самим сприйнятливість рецепторного апарату клітин до негативних впливів зовнішнього середовища. У дослідженнях продемонстровано, що бурштинова кислота пригнічує запалення шляхом нормалізації рівня медіаторів запалення гістаміну та серотоніну, стимулює білки екстрацелюлярного матриксу. Метаболічна дія бурштинової кислоти пов'язана зі стимуляцією синтезу білка та прискоренням регенерації пошкоджених клітин [25], що має домінантне значення для відновлення ВФ. Важливою є здатність бурштинової кислоти до капіляропротекції, що поліпшує мікроциркуляцію крові. 

З огляду на фармакологічні властивості, метаболічну активність і вагому доказову базу застосування препарату Предермаль, ми включили його в комплексну терапію пацієнтів з АГА.

Матеріали та методи. Метою нашої роботи було вивчення ефективності та переносимості препарату Предермаль у комплексному лікуванні АГА в жінок. У клініці «Інститут трихології» під нашим спостереженням перебувало 20 жінок віком від 20 до 55 років, у яких було діагностовано АГА I-III стадії за Людвігом. 

Критеріями виключення були гострі органічні захворювання на момент спостереження, чутливість до компонентів препарату, попередній прийом медикаментів із потенційним ефектом активізації росту волосся. Усім хворим до та після лікування проводили такі дослідження: дерматологічний огляд і вивчення анамнезу основного захворювання; трихоскопічну діагностику за допомогою спеціальної камери ARAMO (Республіка Корея) зі збільшенням лінзи х60, фототрихограму за допомогою спеціалізованої діагностичної програми TrichoSciencePro©, а також цифрову фотодокументацію (Nikon D70). 

У пацієнток відзначалося типове порідіння волосся; мікроскопія коренів волосся показала їхню характерну мініатюризацію; на відміну від показників у потиличній зоні, в андрогензалежних зонах спостерігалися анізотрихоз, жовті точки, кількість стоншених волосин була збільшена (в середньому понад 20%); також спостерігалося збільшення частки телогенових волосин (в середньому до 33%); тест натягування волосся був слабкопозитивним і визначався в лобово-тім'яній зоні волосистої частини голови в 11 із 20 хворих, на відміну від потиличної зони.

Для оцінки ефективності включення препарату Предермаль у комплексну терапію АГА всіх пацієнток було рандомізовано за віком, давністю та ступенем тяжкості захворювання на дві зіставні групи. До I-ї групи спостереження увійшли 10 пацієнток, які отримували 2% топічний міноксидил по 1 мл двічі на день. При цьому враховували фактори, здатні вплинути на ефективність лікування та можливий розвиток рецидивів: клінічні особливості АГА, вік хворих. Проводилася  оцінка факторів, необхідних для вибору правильної тактики лікування, з'ясовувалася наявність супутніх захворювань, можливість ускладнень після лікування. II-й групі пацієнток (10 осіб) було призначено 2% топічний міноксидил по 1 мл двічі на день, а також до комплексної терапії було включено препарат Предермаль, що складається з 0,55% гіалуронової кислоти та 1,6% сукцинату натрію. Препарат Предермаль вводили пацієнткам 1 раз на 14 днів протягом 12 тижнів. Сесія — 6 процедур. Використовували техніку серединного наппажу. Ін'єкції проводили за умовними лініями, що поділяють ділянку лікування на квадрати площею 1 см x 1 см, додатково виходячи за периметр цієї зони на 1,5 см.

Результати дослідження

Контрольне дослідження проводили через 12 тижнів після початку лікування. Це 12-тижневе дослідження показало, що група терапії препаратом Предермаль разом із міноксидилом статистично переважала групу лікування міноксидилом у стимуляції росту волосся в жінок з АГА за всіма основними критеріями. 

За суб'єктивною оцінкою, найбільшу задоволеність проведеним лікуванням відзначено серед пацієнток II-ї групи. Суб'єктивно після комплексного лікування міноксидилом у поєднанні з препаратом Предермаль зменшення випадіння відзначали 8 осіб, поліпшення зовнішнього вигляду — 10 осіб, збільшення швидкості росту — 7 осіб, крім того, 6 осіб спостерігали загальне поліпшення стану шкірних покривів (зменшення болючості та жирності шкіри волосистої частини голови). Усі пацієнтки II-ї групи відзначили добру переносимість і практично повну відсутність побічних реакцій. Порівняльні макрофотографії показують прийнятні косметичні результати лікування препаратом. Тест натягування волосся в 100% пацієнток II групи — негативний. У жодному випадку не зафіксовано подразнення шкіри. Наші спостереження показали ефективність і безпечність препарату Предермаль у комплексній корекції АГА в жінок. Для поліпшення та збереження результату комплексну терапію рекомендується продовжувати до 6 місяців у підтримувальному режимі: 1 ін'єкційна процедура 1 раз на місяць.  Запропонований комплексний підхід до лікування АГА в жінок, що поєднує традиційну терапію з використанням препарату гіалуронової кислоти та сукцинату натрію, довів свою ефективність і безпечність.


Діагностика та лікування в Інституті

Отримати консультацію

Дутастерид у мезотерапії

У нещодавньому дослідженні за участю 126 пацієнток вивчали ефективність місцевих ін'єкцій дутастериду в лікуванні облисіння за жіночим типом (6). Комбінацію 0,5 мг дутастериду, 20 мг біотину, 200 мг піридоксину та 2 мл розчину 500 мг D-пантенолу вводили в ділянку тімені підшкірно методом мезотерапії. Ін'єкції повторювали щотижня протягом 8 тижнів, потім кожні 2 тижні протягом 4 тижнів, на 16-му тижні проводили останній сеанс. Було встановлено, що через 18 тижнів від початку лікування (порівняно з контрольною групою, яка отримувала фізіологічний розчин) такий метод позитивно вплинув на ріст волосся в жінок з облисінням за жіночим типом. На 18-му тижні в 62,8% хворих відзначено зафіксоване на фотографіях поліпшення, збільшення діаметра волосин і зменшення їх випадіння.

Аналоги простагландинів

Аналоги простагландинів (АПГ), наприклад латанопрост і біматопрост, є препаратами місцевого застосування для лікування глаукоми та внутрішньоочної гіпертензії. Пізніше було встановлено, що ці речовини сприяють росту вій і пігментації. Механізм дії на відновлення росту волосся, імовірно, полягає в стимуляції шкірного сосочка, що приводить до активації переходу телогенового волосся у фазу анагену (7). Даних про застосування АПГ для лікування жіночої АГА на сьогодні немає. Лікування 59-річної пацієнтки з облисінням за жіночим типом ін'єкціями в шкіру голови біматопросту 0,03% раз на тиждень протягом 12 тижнів, а потім раз на два тижні протягом 4 тижнів виявилося безрезультатним (8).

Внутрішньовогнищеві кортикостероїди 

Для дорослих пацієнтів із легкою формою гніздової алопеції внутрішньовогнищеве введення кортикостероїдів (переважно тріамцинолону ацетоніду) вважається терапією першої лінії. Кожні 4–6 тижнів тріамцинолону ацетонід у вигляді множинних внутрішньошкірних ін'єкцій з інтервалом 0,5–1 см по 0,1 мл вводять голкою 30 калібру завдовжки 0,5 дюйма. Препарат можна використовувати в концентрації від 2,5 до 10 мг/мл, однак ми рекомендуємо концентрацію 5 мг/мл і 2,5 мг/мл для шкіри волосистої частини голови та обличчя відповідно. Максимальна доза тріамцинолону ацетоніду за сеанс має становити 20 мг. Щоб зменшити больові відчуття від ін'єкцій, до початку процедури можна додатково застосовувати місцевий анестетик у вигляді крему. Це особливо актуально в терапії пацієнтів дитячого віку. Якщо через 6 місяців від початку лікування поліпшення немає, внутрішньовогнищеве введення кортикостероїдів слід припинити. Побічні ефекти включають минущу атрофію та телеангіектазію, яких можна уникнути, зменшивши об'єм препарату та кількість ін'єкцій на ділянці, а також уникаючи неглибоких (внутрішньоепідермальних) ін'єкцій.

Біологічні препарати на основі гідролізату плаценти

Клінічний досвід застосування органотерапії налічує не одне тисячоліття. Багато поколінь учених прагнули створити лікарські засоби з органів, тканин і виділень тварин або людини, припускаючи наявність у них ендогенних біологічно активних речовин, що сприяють захисту організму від хвороб і старості. В усі часи вчені намагалися розгадати й обґрунтувати причину цілющої дії препаратів, отриманих з алогенних і ксеногенних органів і тканин. Відомі праці Теофіла Броде (1722–1776 рр.), Клода Бернара (1813–1878 рр.), Аддісона (1793–1860 рр.), Броун-Секара (1817–1894 рр.). Основоположником наукової органотерапії прийнято вважати французького фізіолога Броун-Секара, який у віці 72 років випробував на собі стимулювальну дію деяких органопрепаратів. Він запропонував використовувати препарати на основі емульсії сім'яних залоз собак і морських свинок як «засіб проти старості». Родоначальником клітинної терапії з використанням біологічно активних препаратів ембріонального, фетального та плацентарного походження на пострадянському просторі по праву можна вважати колектив Харківського Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України під керівництвом академіка В.І. Грищенка. Сьогодні цей напрям отримав друге народження і здобуває дедалі більшу популярність у різних галузях медицини. 

Як уже було сказано, останніми роками для корекції вікових змін почали активно розробляти біорепаранти, що містять фактори росту клітин — сполуки пептидної природи з молекулярною масою близько 100 кДа, які індукують синтез ДНК, регулюють проліферацію, функціональну активність клітин, модулюють їхню рухливість. Підвищення інтенсивності регенераторних процесів — одне з основних завдань у розв'язанні проблем інволюції волосяного фолікула. Відкриття ролі факторів росту в процесах регенерації волосся викликало активний інтерес до застосування препаратів плаценти людини і тварин у лікуванні типової втрати волосся, інволюційної алопеції та раннього посивіння.

Плацента — орган, що містить понад 100 високоактивних розчинних біологічних сполук, які впливають на швидкість оновлення епідермісу та колагену шкіри, зокрема практично всі необхідні для регенерації шкіри фактори росту. Лікувальні та омолоджувальні властивості плаценти відомі з давніх часів, особливо високо їх цінували й цінують у східній медицині, де плаценту використовують значно ширше, ніж у традиційній західній терапії. Сьогоднішньою меккою регенеративної медицини вважається Японія, де ухвалено Закон «Про безпеку регенеративної медицини», а застосування біоактивних препаратів історично має масовий характер. Плацентарні засоби показали високий терапевтичний ефект у лікуванні променевої хвороби в людей, які пережили трагедію в Хіросімі та Нагасакі. Проте існують питання щодо використання плаценти, головні з них стосуються правового боку виробництва і застосування таких препаратів, їхньої безпеки (мікробного та вірусного забруднення, алергенності тощо). Використання людських клітин і тканин у парфумерній і косметичній продукції в Європі заборонено, однак законодавча база в цій галузі нині перебуває на стадії формування.

Критерій I група (n=10) II група (n=10)
До лікування Після лікування До лікування Після лікування
Густота волосся, кількість на 1 см2 261±3,4 275±2,5 262±2,5 280±2,4
Середній діаметр волосин, мкм 57±1,3 60±1,4 56±1,2 61±1,1
Волосини, подібні до пушкових, % 21±0,9 18±0,8 20±0,5 14±0,5
Телогенові волосини, % 33±0,9 17±0,7 32±0,6 15±0,5

Таблиця 1. Динаміка основних морфометричних параметрів волосся в пацієнток I та II групи до та після лікування

Перспективність використання регенеративних властивостей плаценти в косметології, трихології та геронтології очевидна. Але її використання донедавна залишалося проблематичним через нерозв'язаність таких завдань, як розроблення способу екстрагування зі збереженням активних властивостей факторів росту та методу цілеспрямованої доставки отриманого екстракту плаценти в шкіру. Однак нова технологія виробничої переробки плаценти, що включає методи ферментативного екстрагування та молекулярного фракціонування, передбачає тонке очищення біологічного матеріалу, фільтрацію високомолекулярних білків і гормонів. Специфічне маркування дає змогу виділити, зберегти в активному стані та сконцентрувати фактори росту, цитокіни та весь спектр біологічно активних речовин. 

Активні інгредієнти плаценти людини та механізми її впливу на шкіру й волосся зумовлені наявністю: 11 клітинних факторів росту, зокрема епідермального фактора росту EGF, фактора росту фібробластів FGF, колонієстимулювального фактора CSF, інсуліноподібного фактора росту 1 IGF 1, фактора росту нервів NGF, трансформувального фактора росту бета TGF β та інших; комплексу інтерлейкінів (IL1 — IL6, IL8, IL10, IL12); 18 амінокислот в L-конфігурації; близько ста ферментів, зокрема антиоксидантного захисту; вітамінів B1, B2, B6, B12, C, D, E; понад 40 мінералів (цинк, сірка, кобальт, фосфор та ін.). Складний природний склад плацентарного мезопрепарату зумовлює його комплексний вплив на всі патогенетичні ланки старіння шкіри та волосся і дає змогу не лише ініціювати проліферацію клітин, а й підтримувати їхню функціональну активність завдяки широкому спектру біологічно активних сполук. 

Мезотерапевтичні препарати гідролізату плаценти — інновація в плацентарній терапії шкіри та волосся. У світі для уповільнення старіння організму людини вже понад 50 років застосовують геропротектор із клінічно доведеною ефективністю, що являє собою гідролізат плаценти людини. Препарат призначений для внутрішньовенного крапельного введення, чинить гепатопротекторну дію, здійснює детоксикацію, імуномодуляцію, загальну ревіталізацію організму. Слід підкреслити, що йдеться саме про гідролізат плаценти, який не містить ні безпосередньо клітин плаценти, ні власне плацентарної тканини; гідролізат — це клітинний вміст: амінокислоти, пептиди, вітаміни тощо. Безпеку забезпечують багатоступенева переробка, очищення плаценти та суворий поетапний контроль. 

Було помічено, що після курсу лікування пацієнти відзначали не лише поліпшення самопочуття, підвищення стійкості до фізичних навантажень, нормалізацію настрою, а й явні позитивні зміни стану шкіри та волосся. Це і стало підґрунтям для створення на основі запатентованого гідролізату плаценти людини нових препаратів для ін'єкційного мезотерапевтичного застосування з метою корекції та профілактики інволюційних змін шкіри та волосся. Молекулярний рівень компонентів гідролізату плаценти було доведено до 100 000–200 000 Да. Така низька молекулярна маса активних компонентів забезпечує оптимальну фармакокінетику препарату під час його внутрішньошкірного введення. Усе це визначає високу біодоступність компонентів препарату, їхню сумісність із тканинами організму людини та клінічну ефективність, а мезотерапевтичний метод забезпечує доставку препарату безпосередньо в проблемну зону, створення максимальної концентрації речовини в потрібному місці.

Опубліковані у світовій літературі дані свідчать, що із застосуванням гідролізату плаценти асоційовані: стимуляція проліферації клітин та активізація їхньої синтетичної активності; підтримання оптимальної рівноваги серед представників диферону фібробластів, регуляція процесів неоколагеногенезу, синтезу глікозаміногліканів; нормалізація процесів кератинізації, відновлення епідермального бар'єра; неоангіогенез та активізація мікроциркуляції в шкірі; нормалізація роботи імунокомпетентних клітин, відновлення місцевого імунітету; оптимізація процесів меланогенезу; забезпечення антиоксидантного захисту; нормалізація тканинного дихання; регуляція апоптозу.

Насамкінець необхідно підкреслити: попри те що плацента доводить свої високі лікувальні та омолоджувальні властивості вже не одне століття, лише застосування високоочищених сертифікованих препаратів авторитетних виробників гарантує безпеку та високу ефективність anti age терапії і може бути рекомендоване в комплексній терапії інволюційної втрати волосся та пігменту, хронічного або гострого телогенового ефлювію токсичного або психоемоційного генезу, себорейного дерматиту, а також андрогенетичної алопеції. Рекомендований курс лікування становить 10 процедур з інтервалом 1 раз на тиждень у дозуванні 2-4 мл на процедуру. Препарати на основі гідролізату плаценти мають особливості введення: для лікування випадіння волосся та захворювань волосистої частини голови застосовують внутрішньошкірне, підшкірне введення, однак, на нашу думку, максимальний синергізм дії подібні біорепаранти демонструють у разі використання методом фармакопунктури. 

Терапевтичні стратегії майбутнього - використання аутологічних клітин волосяного фолікула

Як було показано раніше, однією з найцікавіших особливостей дермального сосочка та дермальної оболонки є те, що вони контролюють ріст волосся в дорослій шкірі. Протягом усього життя волосяні фолікули проходять через цикли росту: анаген, катаген і телоген, і саме сигнали, що надходять від дермального сосочка та дермальної оболонки, є основоположною умовою проходження всіх цих етапів циклу. Можливо, ще цікавішим є той факт, що і дермальний сосочок, і дермальна оболонка демонструють аналогічні властивості й в умовах ex vivo. Якщо виділити ці мезенхімні тканини з фолікулів волосся (і гризунів, і людини) та пересадити на безволосу шкіру або інактивовані фолікули, вони можуть стимулювати в реципієнтному епітелії ріст нових волосяних фолікулів і волокон. 

У грудні 2010 року на основі результатів описаних доклінічних досліджень компанія RepliCel запустила перше клінічне випробування фази I / IIa на людях з розроблення клітинної терапії для лікування типової втрати волосся методом ін'єкції аутологічних клітин волосяного фолікула. Метою дослідження було створення безпечного методу лікування типової втрати волосся тривалої дії, придатного для жінок і чоловіків, та заміна досить інвазивної трансплантації волосся малоінвазивними ін'єкціями. Клінічне дослідження фази I/IIa  (TS001-2009) з вивчення безпеки застосування аутологічних чашоподібних клітин дермальної оболонки волосяного фолікула людини в лікуванні андрогенетичної алопеції (clinicaltrials.gov: NCT01286649) успішно завершено 6 травня 2011 року. Місцем проведення дослідження був Національний науково-дослідний інститут шкірно-венеричних захворювань у Грузії під керівництвом професорки Ніно Лордкіпанідзе. Наступний етап цього захопливого клінічного дослідження терапії клітинами дермальної оболонки з вивчення ефективності заплановано в Університетській клініці Японії на початку 2016 року. Як спеціалізована лабораторія виступатиме компанія Shiseido.  

Отже, окремі типи мезенхімних клітин фолікула після трансплантації в безволосу шкіру можуть активувати ріст нового волосся. І хоча таку процедуру теоретично можна вважати аутологічною клітинною терапією, волосяний фолікул має імунну привілейованість, і клітини дермальної оболонки в гомотрансплантатах, як відомо, не відторгаються і спричиняють ріст волосся. Імунну привілейованість фолікула, імовірно, пояснює фактична відсутність у ньому антигенів головного комплексу гістосумісності (MHC) класу I та II, внаслідок чого клітини дермального сосочка та оболонки порівняно з іншими типами клітин мають значно більші переваги щодо використання в алогенних клітинних препаратах.

Крім ролі, яку клітини сосочка та оболонки відіграють у циклі росту волосяного фолікула та розвитку шкіри, вони мають також інші маловивчені особливості, що становлять інтерес для регенеративної медицини. Клітини дермальної оболонки в достатку виробляють колаген I, тому компанія RepliCel Life Sciences нині проводить дослідження фази I / II застосування аутологічних клітин дермальної оболонки, виділених із волосяних фолікулів, для лікування хронічного ахілотендиніту в 28 пацієнтів (клінічне дослідження № NCT02330146). На момент написання цього розділу результати ефективності клітин дермальної оболонки у відновленні сухожиль ще не були отримані, однак попередні дослідження з використанням фібробластів шкіри продемонстрували їхню ефективність.

І популяції клітин дермального сосочка, і популяції клітин дермальної оболонки, виділені з фолікула та вирощені в культурі клітин, мають властивості мультипотентності. Відомо, що ці клітини, отримані з волосяних фолікулів, в умовах in vitro здатні диференціюватися в клітини кількох інших мезенхімних ліній, зокрема в остеобласти, адипоцити, контрактильні гладком'язові клітини та хондроцити. З огляду на імуногенні властивості клітин дермального сосочка та дермальної оболонки в поєднанні з їхньою мультипотентністю та доступністю, вони є джерелом клітин, які можна використовувати в таких галузях, як регенерація тканин серця або заміна кісток і хрящів під час відновлення суглобів.

Резюме

Фактори росту та біологічно активні речовини дедалі активніше використовують на практиці в трихології. Однак, попри вже майже готові технологічні рішення та добре фундаментальне обґрунтування, ці підходи потребують ретельного вивчення віддалених наслідків тривалого застосування речовин, що чинять досить інтенсивну дію на всі основні параметри клітинного гомеостазу: ріст, міграцію, апоптоз і диференціювання. Варто переконатися, що таке жорстке втручання в мережу міжклітинних і внутрішньоклітинних процесів не спричинить небажаних явищ. Проте за розумного та обґрунтованого застосування ці підходи мають дуже добрі перспективи.

Ключові посилання

  1. Трихология / А. Злотогорский, Д. Шапиро [и др.]; под ред. А. Литуса; пер. с англ. Ю. Овчаренко. – К.: Рудь, 2016. – 256 с., ил.
  2. Ralph M. Trüeb. Desmond J. Tobin (Eds.) Aging Hair — Springer, 2010. — 270 p. 
  3. Sperling LC, Lupton GP (1995) Histopathology of nonscarring alopecia. J Cutan Pathol:97–114
  4. Jaworsky C, Kligman AM, Murphy GF (1992) Characterisation of inflammatory infiltrates in male pattern alopecia: implication for pathogenesis. Br J Dermatol 127: 239–246
  5. Philpott MP, Sander DA, Bowen J, Kealey T (1996) Effects of interleukins, colony stimulating factor and tumour necrosis factor on human hair follicle growth in vitro: a possible role for interleukin-1 and tumour necrosis factor-alpha in alopecia areata Br J Dermatol 135:942–948
  6. Willimann B, Trьeb RM (2002) Hair pain (trichodynia): frequencyand relationship to hair loss and patient gender. Dermatology 205:374–377
  7. Blumeyer A, Tosti A, Messenger A et al. Evidence-based (S3) guideline for the treatment of androgenetic alopecia in women and in men. J Dtsch Dermatol Ges 2011; 9: S1-S57.
  8. Trueb R.M. et al., The Value of Dietary Supplements: Results of a Double-Blind Placebo-Controlled Study with Oral Combination of Cystine, Yeast and Pantothenic Acid. - 2005
  9. Li L., Mignone J., Yang M., Matic M., Penman S., Enikolopov G., Hoffman R.M. Nestin expression in hair follicle sheath progenitor cells // Proc Natl Acad Sci. – 2003.–USA 100: 9958–9961.
  10. К вопросу об экзогенной регуляции физиологической регенерации кожи человека. В.А. Березовский, О.В. Богомолец, Н.Н.Деркач, И.Г. Литовка, С.П. Весельский, Л.Л. Лукаш, Т.А. Рубан, Р.В. Янко - Украинский журнал дерматологии, венерологии, косметологии, №3- 2011
  11. Stern R (August 2004). «Hyaluronan catabolism: a new metabolic pathway». Eur J Cell Biol 83 (7): 317-25. PMID 15503855
  12. Цепколенко В, Зацерклянный А.  РЕДЕРМАЛИЗАЦИЯ с позиций ДОКАЗАТЕЛЬНОЙ МЕДИЦИНЫ //Нувель Эстетик 5 (63)/2010, стр. 39.
  13. Коржов В. Сукцинат натрия // cabines ukraine / февраль 2011, стр.60-61.
  14. Lee SH, Zheng Z, Kang JS et al (2015) Therapeutic efficacy of autologous platelet-rich plasma and polydeoxyribonucleotide on female pattern hair loss. Wound Repair Regen 23(1):30-6.
  15. 2. Li ZJ, Choi HI, Choi DK et al (2012) Autologous platelet-rich plasma: a potential therapeutic tool for promoting hair growth. Dermatol Surg 38: 1040–6.
  16. 3. Gkini MA, Kouskoukis AE, Tripsianis G, Rigopoulos D, Kouskoukis K. Study of platelet-rich plasma injections in the treatment of androgenetic alopecia through an one-year period. J Cutan Aesthet Surg. 2014 Oct-Dec;7(4):213-9.
  17. Moftah N, Moftah N, Abd-Elaziz G, Ahmed N, Hamed Y, Ghannam B, Ibrahim M.
  18. Mesotherapy using dutasteride-containing preparation in treatment of female pattern hair loss: photographic, morphometric and ultrustructural evaluation. J Eur Acad Dermatol Venereol. 2013 Jun;27(6):686-93.
  19. 7. Levy LL, Emer JJ. Female pattern alopecia: current perspectives. Int J Womens Health. 2013 Aug 29;5:541-56.
  20. Emer JJ, Stevenson ML, Markowitz O. Novel treatment of female-pattern androgenetic alopecia with injected bimatoprost 0.03% solution. J Drugs Dermatol. 2011;10(7):795–798.
  21. Alexandrescu D.T., Kaufmann C.L., Dasanu C.A. The cutaneous epidermal growth factor network: can it be translated clinically to stimulate hair growth? Dermatol Online J. 2009; 15: 1.
  22. Commo S., Gillard 0., Bernard B.A. The human hair follicle contains two distinct K19 positive compartments in the outer root sheath: A unifying hypothesis for stem cell reservoir? Differentiation. 2000; 66: 157-64.
  23. Cotsarelis G., Sun T.-T., Lavker R.M. Label-retaining cells reside in the bulgier of piloseba- ceous unit: Implications for follicular stem cells, hair cycle and skin carcinogenesis. Cell. 1990; 61: 1329-37.
  24. Danilenko D.M., Ring B.D., Yanagihara D., Benson W., Wiemann B., Starnes C.O., Pierce G.F. Keratinocyte growth factor is an important endogenous mediator of hair follicle growth development and differentiation. Normalization of the nu/nu follicular differentiation defect and amelioration of chemotherapy-induced alopecia. Am J Pathol. 1995; 147: 145-54.
  25. Greco V., Chen T., Rendl M., Schober M., Pasolli H. A two-step mechanism for stem cell activation during hair regeneration. Cell Stem Cell. 2009; 4: 155-69.
  26. Guo L, Degenstein L., Fuchs E. Keratinocyte growth factor is required for hair development but not for wound healing. Genes Develop. 1996; 10: 165-75.
  27. Inui S., Itami S. Molecular basis of androgenetic alopecia: From androgen to paracrine mediators through dermal papilla. J Dermatol Sci. 2011; 61: 1-6.
  28. Kim B.J., Kim S.Y., Kwon T.R., Lee Y.H., Song Y.S. Platelet-rich plasma promoting hair growth in human hair follicle dermal papilla cells associated with VEGF and VEGFR-2. J Invest Dermatol. 2013; 133: 1398.
  29. Lavker R.M., Sun T.-T., Oshima H. et al. Hair follicle stem cells. J Invest Dermatol Symp Proc. 2003; 8: 28-38.
  30. Li M., Marubayashi A., Nakaya Y. et al. Minoxidil-induced hair growth is mediated by adenosine in cultured dermal papilla cells: possible involvement of sulfonylurea receptor 2B as a target of minoxidil. J Invest Dermatol. 2001; 117: 1594-600.
  31. Li W., Man X.Y., Li C.M., Chen J.Q., Zhou J. VEGF induces proliferation of human hair follicle dermal papilla cells through VEGFR-2-mediated activation of ERK. Exp Cell Res. 2012; 318: 1633-40.
  32. Morris R.J., Potten C.S. Highly persistent label retaining cells in the hair follicles of me and their fate following induction of anagen. J Invest Dermatol. 1999; 112: 470-5.
  33. Nixon A.J., Broad L., Saywell D.P., Pearson A.J. Transforming growth factor alpha immunoreacti- vity during induced hair follicle growth cycles in sheep and ferrets. J Histochem Cytochem. 1996; 4: 377-87.
  34. Philpott M.P., Green M.R., Kealey T. Rat hair follicle growth in vitro. Br J Dermatol. 1992; 127: 600-7.
  35. Ro B.l. Systemic growth factor treatment on the patients with androgenetic alopecia. J Invest Dermatol. 2013; 133: 1400.
  36. Schmidt D., Belser E., Zulli F. The FGF7 and Noggin genes are key targets to treat hair loss. SOFWJ. 2013; 139: 18-22.
  37. Tsuboi R. Growth factors and hair growth. Korean J Invest Dermatol. 1997; 2: 103-8.
  38. Tsuji Y., Denda S., Soma T., Raftery L., Momoi T., Hibino T. A potential suppressor of TGF-beta delays catagen progression in hair follicles. J Invest Dermatol Symp Proc. 2003; 8(1): 65-8.
  39. WangJ.M., Zhang J.T. Progress in relevant growth factors promoting the growth of hair follicle. Am J Anim Vet Sci. 2012; 7: 104-11.
  40. Wilson C., Cotsarelis G., Wei Z.G. et al. Cells within the bulge region of mouse hair follicle transiently proliferate during early anagen: heterogeneity and functional differences of various hair cycles. Differentiation. 1994; 55: 127-36.
  41. Xu Y., Xia W., Baker D., Zhou J., Cha H.C. et al. Receptor-type protein tyrosine phosphatase beta (RPTP-beta) directly dephosphorylates and regulates hepatocyte growth factor receptor (HGFR/Met) function. J Biol Chem. 2001; 286: 15980-8.
  42. Zhao J., Harada N., Kurihara H., Nakagata N., Okajim K. Dietary isoflavone increases insulinlike growth factor-1 production, thereby promoting hair growth in mice. J Nutr Biochem. 2011; 22: 227-33.
  43. Zimber M.P., Ziering C., Zeigler F. et al. Hair regrowth following a Wnt- and follistatin containing treatment: safety and efficacy in a first-in-man phase 1 clinical trial. J Drugs Dermatol. 2011; 10(11): 1308-12.
  44. Azzena B., Mazzoleni F., Abatangelo G., Zavan B., Vindigni V. Autologous platelet-rich plasma as an adipocyte in vivo delivery system: case report. Aesthetic Plast Surg. 2008; 32(1): 155-8; discussion 159-61.
  45. Betsi E.-E., Germain E., Kalbermatten D., Tremp M., Emmenegger V. Platelet-rich plasma injection is effective and safe for the treatment of alopecia. EurJ Plast Surg. 2013; 36(7): 407-12.
  46. Cervelli V., Garcovich S., Bielli A., Cervelli G., etal.The effect of autologous activated platelet rich plasma (AA-PRP) injection on pattern hair loss: clinical and histomorphometric evaluation. Biomed Res Int. 2014; Article ID 760709.
  47. d’Ovidio R., Roberto M. Limited effectiveness of platelet rich plasma treatment on chronic severe alopecia areata. Hair TherTransplant. 2014; 4: 116.
  48. Gkini M.A., Kouskoukis A.E., Tripsianis G., Rigopoulos D., Kouskoukis K. Study of platelet-rich plasma injections in the treatment of androgenetic alopecia through an one-year period. J Cutan AesthetSurg. 2014; 7:213-9.
  49. Greco J., Brandt R. The effects of autologous platelet rich plasma and various growth factors on non-transplanted miniaturized hair. HairTransplant Forum International, March-April 2009; 49-50.
  50. Kakudo N., Minakata T., Mitsui T. et al. Proliferation-promoting effect of platelet-rich plasma on human adipose-derived stem cells and human dermal fibroblasts. Plast Reconstr Surg. 2008; 122(5): 1352-60.
  51. Khatu S.S., More Y.E., Gokhale N.R., Chavhan D.C., Bendsure N. Platelet-rich plasma in androgenic alopecia: myth or an effective tool. J Cutan Aesthet Surg. 2014; 7(2): 107-10.
  52. Kozlowska U., Blume-Peytavi U., Kodelja V. etal. Expression of vascular endothelial growth factor (VEGF) in various compartments of the human hair follicle. Arch Dermatol Res. 1998; 290(12): 661-8.
  53. Kusumoto K. Proliferation-promoting effect of platelet-rich plasma on human adipose-derived stem cells and human dermal fibroblasts. Plastic Reconst Surg. 2008; 122(5): 1352-60.
  54. Lachgar S., Moukadiri H., Jonca F., et al., Vascular endothelial growth factor is an autocrine growth factor for hair dermal papilla cells. J Invest Dermatol. 1996; 106(1): 17-23.
  55. Li Z.J., Choi H.-l., Choi D.-K. et al. Autologous platelet-rich plasma: a potential therapeutic tool for promoting hair growth. Dermatol Surg. 2012; 38(7): 1040-6.
  56. Mecklenburg L., Tobin D.J., Muller-Rover S. et al. Active hair growth (anagen) is associated with angiogenesis. J Invest Dermatol. 2000; 114(5): 909-16.
  57. Schiavone G., Raskovic D., Greco J., Abeni D. Platelet-rich plasma for androgenetic alopecia: a pilot study. Dermatol Surg. 2014; 40(9): 1010-9.
  58. Takikawa M., Nakamura Sh., Nakamura S. et al. Enhanced effect of platelet-rich plasma containing a new carrier on hair growth. Dermatol Surg. 2011; 37(12): 1721-9.
  59. Trink A., Sorbellini E„ Bezzola P. et al. A randomized, double blind, placebo- and active-controlled, half-head study to evaluate the effect of platelet-rich plasma on alopecia areata. Br J Dermatol. 2013; 169(3): 690-4.
  60. Uebel C.O. et al. The role of platelet plasma growth factors in male pattern baldness surgery. Plastic Reconst Surg. 2006; 118(6): 1458-66.
  61. Рыжак Г. А., Королькова Т. Н., Войтон Е. В. Геронтокосметология: профилактика и коррекция возрастных изменений кожи. СПб.: ООО Коста, 2006.160 с.
  62. Хавинсон В. X. Молекулярные основы пептидергической регуляции старения. СПб.: Нау^ 2011.174 с.
  63. Хавинсон В. X., Кузник Б. И., Рыжак Г.А. Пептидные биорегуляторы — новый класс гер0” протекторов. Сообщение 1. Результаты экспериментальных исследований //Успехи геронтол. 2012. Т. 25, № 4. С. 696-708.
  64. Хавинсон В. X., Кузник Б. И., Рыжак Г.А. Пептидные биорегуляторы — новый класс геропротекторов. Сообщение 2. Результаты клинических исследований // Успехи геронтол. 2013. Т. 26, № 1. С. 20-37.
  65. Elliott, K.; Stephenson, T. J.; Messenger, A. G. Differences in hair follicle dermal papilla volume are due to extracellular matrix volume and cell number: implications for the control of hair follicle size and androgen responses. J. Invest. Dermatol. 1999, 113 (6), 873−877.
  66. Messenger, A. G. The culture of dermal papilla cells from human hair follicles. Br. J. Dermatol. 1984, 110 (6), 685−689.
  67. Bassukas, I. D.; Arai, A.; Schell, H.; Hornstein, O. P. Growth and cell kinetics of human hair papilla cells in vitro. An autoradiographic and flow cytometric study. Cell Proliferation 1991, 24 (4), 367−374.
  68. Gamie, Z.; Tran, G. T.; Vyzas, G.; Korres, N.; Heliotis, M.; Mantalaris, A.; Tsiridis, E. Stem cells combined with bone graft substitutes in skeletal tissue engineering. Expert Opin. Biol. Ther. 2012, 12 (6), 713−729.
  69. Ng, M. H.; Duski, S.; Tan, K. K.; Yusof, M. R.; Low, K. C.; Rose, I. M.; Mohamed, Z.; Bin Saim, A.; Idrus, R. B. Repair of segmental load-bearing bone defect by autologous mesenchymal stem cells and plasma-derived fibrin impregnated ceramic block results in early recovery of limb function. BioMed Res. Int. 2014, 2014, 345910.
  70. Agabalyan, N. A.; Borys, B. S.; Sparks, H. D.; Boon, K.; Raharjo, E. W.; Abbasi, S.; Kallos, M. S.; Biernaskie, J. Enhanced Expansion and Sustained Inductive Function of Skin-Derived Precursor Cells in Computer-Controlled Stirred Suspension Bioreactors. Stem Cells Transl. Med. 2017, 6 (2), 434−443.
  71. Murphy, W. L.; McDevitt, T. C.; Engler, A. J. Materials as stem cell regulators. Nat. Mater. 2014, 13 (6), 547−557. 
  72. Celiz, A. D.; Smith, J. G.; Langer, R.; Anderson, D. G.; Winkler, D. A.; Barrett, D. A.; Davies, M. C.; Young, L. E.; Denning, C.;
  73. Alexander, M. R. Materials for stem cell factories of the future. Nat. Mater. 2014, 13 (6), 570−579.
  74.  Carotti D, Allegra E. An approach to chemical characterization of human placental extracts: proteins, peptides, and amino acids analyses. Physiol Chem Phys. 1981;13:129–36.  [PubMed]
  75. Kong M, Park SB. Effect of human placental extract on health status in elderly Koreans. Evid Based Complement Alternat Med. 2012;2012:732915. [PMC free article][PubMed]
  76. Datta P, Bhattacharyya D. Spectroscopic and chromatographic evidences of NADPH in human placental extract used as wound healer. J Pharma Biomed Anal. 2004;34:1091–8. doi: 10.1016/S0731-7085(03)00654-X.[PubMed] [Cross Ref]
  77. Jash A, Kwon HK, Sahoo A, Lee CG, So JS, Kim J, et al. Topical application of porcine placenta extract inhibits the progression of experimental contact hypersensitivity. J Ethnopharmacol. 2011;133:654–62. doi: 10.1016/j.jep.2010.10.054.  [PubMed] [Cross Ref]
  78.  Biswas TK, Auddy B, Bhattacharyya NP, Bhattacharyya S, Mukherjee B. Wound healing activity of human placental extract in rats. Acta Pharmacol Sin. 2001;22:1113–6.[PubMed]
  79. Kang HS, Chung HY, Kim JY, Son BW, Jung HA, Choi JS. Inhibitory phlorotannins from the edible brown alga Ecklonia stolonifera on total reactive oxygen species (ROS) generation. Arch Pharm Res. 2004;27:194–8. doi: 10.1007/BF02980106.  [PubMed] [Cross Ref]
  80. Li Y, Qian ZJ, Ryu B, Lee SH, Kim MM, Kim SK. Chemical components and its antioxidant properties in vitro: an edible marine brown alga. Ecklonia cava Bioorg Med Chem. 2009;17:1963–73. doi: 10.1016/j.bmc.2009.01.031.  [PubMed] [Cross Ref]
  81.  Fukuyama Y, Kodama M, Miura I, Kinzyo Z, Mori H, Nakayama Y, et al. Anti-plasmin inhibitor. VI. Structure of phlorofucofuroeckol A, a novel phlorotannin with both dibenzo-1,4-dioxin and dibenzofuran elements, from Ecklonia kurome Okamura. Chem Pharm Bull. 1990;38:133–5. doi: 10.1248/cpb.38.133.  [PubMed][Cross Ref]
  82. Ahn MJ, Yoon KD, Min SY, Lee JS, Kim JH, Kim TG, et al. Inhibition of HIV-1 reverse transcriptase and protease by phlorotannins from the brown alga Ecklonia cava. Biol Pharm Bull. 2004;27:544–7. doi: 10.1248/bpb.27.544.[PubMed] [Cross Ref]
  83. 16. Han ES, Kim JW, Eom MO, Kang IH, Kang HJ, Choi JS, et al. Inhibitory effects of Ecklonia stolonifera on gene mutation on mouse lymphoma tk+/− locus in L5178Y-3.7.2C cell and bone marrow micronuclei formation in ddY mice. Environ Mutagen Carcinogen. 2000;20:104–11.
  84. Kang SM, Heo SJ, Kim KN, Lee SH, Yang HM, Kim AD, et al. Molecular docking studies of a phlorotannin, dieckol isolated from Ecklonia cava with tyrosinase inhibitory activity. Bioorg Med Chem. 2012;20:311–6. doi: 10.1016/j.bmc.2011.10.078.  [PubMed] [Cross Ref]
  85. 18. Jung HA, Jung HJ, Jeong HY, Kwon HJ, Ali MY, Choi JS. Phlorotannins isolated from the edible brown alga Ecklonia stolonifera exert anti-adipogenic activity on 3 T3-L1 adipocytes by downregulating C/EBPα and PPARγ Fitoterapia. 2014;92:260–9. doi: 10.1016/j.fitote.2013.12.003.  [PubMed] [Cross Ref]
  86. Joe MJ, Kim SN, Choi HY, Shin WS, Park GM, Kang DW, et al. The inhibitory effects of eckol and dieckol from Ecklonia stolonifera on the expression of matrix metalloproteinase-1 in human dermal fibroblasts. Biol Pharm Bull. 2006;29:1735–9. doi: 10.1248/bpb.29.1735.[PubMed] [Cross Ref]
  87. Kang MC, Kim KN, Kang SM, Yang X, Kim EA, Song CB, et al. Protective effect of dieckol isolated from Ecklonia cava against ethanol caused damage in vitro and in zebrafish model. Environ Toxicol Pharmacol. 2013;36:1217–26. doi: 10.1016/j.etap.2013.09.018.[PubMed] [Cross Ref]
  88.  Mayo JC, Tan DX, Sainz RM, Natarajan M, Lopez-Burillo S, Reiter RJ. Protection against oxidative protein damage induced by metal-catalyzed reaction or alkylperoxyl radicals: comparative effects of melatonin and other antioxidants. Biochim Biophys Acta. 2003;1620:139–50. doi: 10.1016/S0304-4165(02)00527-5.  [PubMed][Cross Ref]
  89. Kim YJ, Uyama H, Kobayashi S. Inhibition effects of (+)-catechin-aldehyde polycondensates on proteinases causing proteolytic degradation of extracellular matrix. Biochem Biophys Res Commun. 2004;320:256–61. doi: 10.1016/j.bbrc.2004.05.163.  [PubMed] [Cross Ref]
  90. Jang SK, Yu JM, Kim ST, Kim GH, Park da W, Lee do I, et al. An Aβ42 uptake and degradation via Rg3 requires an activation of caveolin, clathrin and Aβ-degrading enzymes in microglia. Eur J Pharmacol. 2015;758:1–10. doi: 10.1016/j.ejphar.2015.03.071.  [PubMed] [Cross Ref]
  91. Afanas’ev IB. Free radical mechanisms of aging processes under physiological conditions. Biogerontology. 2005;6:283–90. doi: 10.1007/s10522-005-2626-z.  [PubMed][Cross Ref]
  92. 25. Harman D. Aging: a theory based on free radical and radiation chemistry. J Gerontol. 1956;11:298–300. doi: 10.1093/geronj/11.3.298.  [PubMed] [Cross Ref]
  93. Alexeyev MF. Is there more to aging than mitochondrial DNA and reactive oxygen species? FEBS J. 2009;276:5768–87. doi: 10.1111/j.1742-4658.2009.07269.x. [PMC free article]  [PubMed][Cross Ref]
  94. Lagouge M, Larsson NG. The role of mitochondrial DNA mutations and free radicals in disease and ageing. J Intern Med. 2013;273:529–43. doi: 10.1111/joim.12055.[PMC free article]  [PubMed] [Cross Ref]
  95. Fujita S, Volpi E. Amino acids and muscle loss with aging. J Nutr. 2006;136:277–80. [PMC free article][PubMed]