UA
  • EN
  • RU
+38 (095) 926-25-85
Трихокосметика

Андрогенетична алопеція

у співавторстві з Юлією Качук

Овчаренко Ю.С., Качук Ю.В. Андрогенетична алопеція // Человек и лекарство. – Алмати, 2015 – с. 27-32 (оригінал російською мовою)


Андрогенетична алопеція (АГА) — складний полігенний стан і найпоширеніша форма випадіння волосся: протягом життя вона вражає до 80% чоловіків і 50% жінок [1]. З огляду на високу поширеність цього захворювання, деякі експерти розглядають АГА як органоспецифічне прискорене старіння з підвищеною чутливістю фібробластів волосяних фолікулів до оксидативного стресу [2].

Генетика

Сімейний анамнез АГА, що свідчить про сильну генетичну схильність, значно підвищує ризик розвитку цього захворювання. Механізми успадкування чоловічого та жіночого облисіння вивчено не до кінця. Висувалися гіпотези про участь різних генних локусів у спадковій передачі АГА: ген рецептора андрогенів на Х-хромосомі, локус гена інсуліноподібного фактора росту-1 на хромосомі 12, ген цитохрому 450c17alpha на хромосомі 10 і ген ферменту 5α-редуктази (SRD5A1 на хромосомі 5 і SRD5A2 на хромосомі 2). Нещодавно на хромосомі 20p11.22 було виявлено локус гена, асоційований з чоловічим типом облисіння. Імовірно, цей генний локус може відігравати певну роль в андрогеннезалежному шляху розвитку захворювання [3].

Патобіологія андрогенетичної алопеції 

Імовірно, генетично схильні волосяні фолікули (ВФ) на уражених ділянках зазнають андрогензалежної поетапної заміни пігментованого термінального волосся на ледь помітне депігментоване пушкове. Процес характеризується прогресивним скороченням тривалості наступних фаз росту у волосяному циклі, що призводить до зменшення кількості волосин у фазі анагену в певний момент часу та до прогресивної фолікулярної мініатюризації, яка супроводжується перетворенням термінальних фолікулів на веллусоподібні [4]. У результаті посилюється випадіння волосся, що перебуває у фазі спокою, або телогену (телогеновий ефлювій), тоді як уражений ВФ виробляє коротше і тонше волосся. Крім того, збільшується час між випадінням волосини та її анагеновим відновленням, що призводить до зменшення кількості волосся на волосистій частині голови за аналогією з інволюційною алопецією [5]. 

За чітко вираженої генетичної складової в розумінні основних елементів метаболізму залучених андрогенів досягнуто значних успіхів. Андрогензалежні процеси відбуваються переважно внаслідок зв’язування дигідротестостерону (ДГТ) з андрогеновим рецептором (АР). ДГТ-залежні функції клітин визначаються наявністю слабких андрогенів, їх перетворенням на потужніші андрогени під дією 5-альфа-редуктази, низькою активністю ферментів, що інактивують андрогени, і присутністю у великій кількості функціонально активних АР. На схильній до захворювання волосистій частині голови зафіксовано високі рівні ДГТ і підвищену експресію АР. Ключову роль відведено перетворенню тестостерону на ДГТ у дермальному сосочку, тоді як регульовані андрогенами фактори, що виробляються клітинами дермального сосочка, імовірно, впливають на ріст інших компонентів ВФ [4].

І хоча АГА не належить до запального типу облисіння, ранні гістологічні зміни — це неспецифічна вогнищева периваскулярна базофільна дегенерація в нижній третині сполучнотканинної оболонки з подальшим утворенням слабкого або помірного навколофолікулярного лімфоцитарного інфільтрату на рівні сальної протоки. За подальшого прогресування стану можуть утворюватися багатоядерні гігантські клітини [6].

Клінічний і дослідницький прогрес допоміг з’ясувати деякі патогенні етапи, що призводять до андрогенетичного випадіння волосся. Окрім андрогенів і генетичного дисбалансу, припускають участь додаткових патогенних факторів: мікробної флори, ендогенних та екзогенних стресів, мікрозапалення і, можливо, інших. І хоча, очевидно, буде виявлено й інші потенційні фактори, розглядаючи біологічні умови, що сприяють андрогенетичній алопеції, необхідно враховувати й індивідуальну різноманітність збудників, а також послідовність подій чи поєднання факторів.

Мікрозапалення волосяного фолікула та фіброз при АГА

Причетність мікроскопічного фолікулярного запалення до патогенезу андрогенетичної алопеції було виявлено в кількох незалежних дослідженнях [7, 8, 9]. Ранні дослідження вказували на запальний інфільтрат з активованих Т-клітин і макрофагів у верхній третині волосяного фолікула, що супроводжувався розростанням фолікулярної дермальної оболонки, яка складається з колагенових пучків (перифолікулярний фіброз), на ділянках з активно прогресуючим облисінням [7]. Аналіз горизонтальних зрізів біоптатів шкіри голови здебільшого показав помірний перифолікулярний фіброз, що складається з пухких концентричних шарів колагену, який слід відрізняти від рубцевої алопеції [9]. Було запропоновано використовувати термін «мікрозапалення», оскільки процес вирізняється повільним, невираженим і безболісним перебігом, на відміну від запального й деструктивного процесу при класичному запаленні у разі рубцевої алопеції [8].

Запалення розглядають як багатоетапний процес, що починається з первинної події. Наявність перифолікулярного інфільтрату у верхній частині фолікула поблизу гирла дає підстави припустити, що основна подія, яка запускає запалення, може відбуватися саме біля нього. З огляду на таку локалізацію та колонізацію фолікулярного гирла мікробами Propionibacterium spp., Staphylococcus spp., Malassezia spp. чи іншою нерезидентною флорою можна припустити, що у формуванні запальної відповіді можуть брати участь мікробні токсини або антигени. Крім того, можливим кофактором такого початкового прозапального стресу вважають і вироблення порфіринів бактеріями Propionibacterium spp у сально-волосяній протоці [8]. Однак самі кератиноцити можуть реагувати на хімічний стрес, спричинений подразниками, забруднювальними речовинами та УФ-опроміненням, виробленням активних форм кисню й оксиду азоту та вивільненням IL-1α, що зберігається всередині клітин. Було показано, що й сам по собі цей прозапальний цитокін пригнічує ріст окремих волосяних фолікулів у культурі [10]. Крім того, сусідні фібробласти також цілком готові відреагувати на такий прозапальний сигнал. У результаті, якщо збудники зберігаються, виникає стійке запалення з видозміною сполучної тканини, в якій активну роль відіграють колагенази, як-от матриксні металопротеїнази (транскрипцію яких також регулюють прозапальні цитокіни). Колагенази, імовірно, беруть участь у зміні тканин при перифолікулярному фіброзі [8].

Клінічні особливості

За типових проявів АГА в чоловіків уражаються лобно-скронева ділянка та маківка. При цьому в чоловіків може розвиватися дифузне стоншення волосся на маківці за збереження лобної лінії росту, що нагадує жіночий тип облисіння. У жінок з АГА виділяють три клінічні моделі: дифузне стоншення в тім’яній ділянці за збереження фронтальної лінії волосся; так звану модель «різдвяної ялинки» — дифузне стоншення в центральній частині скальпу з відносним збереженням лобної лінії волосся; а також стоншення з бітемпоральним зміщенням лобної лінії росту волосся, що нагадує чоловічий тип облисіння. АГА в жінок може починатися рано, уже в підлітковому віці, або пізно, збігаючись у часі з періодом менопаузи [4].

Попри те, що в пацієнтів з типовим облисінням періодично спостерігаються епізоди випадіння волосся та погіршення стану, стоншення при андрогенетичній алопеції, як правило, відбувається поступово і прискорюється з віком пацієнта. Ступінь кінцевого облисіння, вік початку процесу, тип облисіння характеризуються міжіндивідуальною мінливістю. У літніх пацієнтів інволюційна алопеція і типове облисіння зазвичай розвиваються одночасно, і ці два різні стани буває складно розрізнити [5].

Дерматоскопія

Дерматоскопічними ознаками АГА є: різниця діаметрів стрижня волосини, феномен порожніх фолікулів, перипілярні знаки, пігментація та запалення шкіри волосистої частини голови [1]. 

Різниця діаметрів волосся — характерна діагностична ознака АГА, що стосується > 20% волосся в андрогензалежних зонах. Під дією андрогенів волосяні фолікули зазнають прогресивної мініатюризації, і волосина, яку вони виробляють, поступово стає тоншою та менш пігментованою. При тяжких формах АГА мініатюризація дифузно уражає фолікули і спостерігається рівномірне стоншення волосся. Феномен порожніх фолікулів — це наявність на шкірі волосистої частини голови жовтих точок, які відповідають порожнім фолікулам. Жовтий колір зумовлений тим, що фолікулярні гирла, більшою чи меншою мірою розширені, заповнені себумом, який виробляють сальні залози. Пігментація — неспецифічна ознака АГА, яка, проте, трапляється часто, особливо при тяжких формах. Це сітчаста, комірчаста пігментація міжфолікулярного епідермісу, добре помітна при 40–50-кратному збільшенні. Така темна пігментація спричинена посиленим впливом сонячних променів на шкіру голови, недостатньо вкриту волоссям. Перипілярні знаки, які також називають перипілярними кільцями, мають вигляд темного ореолу розміром близько 1 мм навколо фолікулярного гирла, з якого виходить волосина. Deloche у 2004 році трихоскопічно продемонстрував наявність "перипілярних знаків" при АГА та їх кореляцію з поверхневим перифолікулярним запаленням при цьому стані. Запалення: шкіра волосистої частини голови пацієнтів з АГА часто (більшою чи меншою мірою) еритематозна, гіперемія може бути дифузною або вогнищевою. У більшості випадків еритему спричиняє запалення, зумовлене себорейним дерматитом. При великому збільшенні (40х) еритема відповідає розширеним капілярам поверхневих шарів дерми, які при себорейному дерматиті зазвичай утворюють неправильні петлі. Почервоніння шкіри волосистої частини голови вперше описали Теструп-Педерсен (Thestrup-Pedersen) і Хйорт (Hjorth) [11], а згодом Москелла (Moschella) [12], який повідомив про проблему «дифузного почервоніння шкіри волосистої частини голови, яке також може супроводжуватися свербежем і печінням». Пацієнти часто повідомляють про загострення стану на сонці або про випадки сонячних опіків шкіри волосистої частини голови. Найпоширеніші припущення щодо патогенезу цього стану — перифолікулярне запалення та підвищена експресія нейропептиду субстанції Р у безпосередній близькості від уражених ВФ [13]. В опублікованому звіті про серію випадків 403 пацієнтів зі скаргами на випадіння волосся, обстежених на наявність триходинії, з нею сильно корелювала телеангіектазія скальпу, виявлена під час дерматоскопічного дослідження [14]. 

Терапевтичні стратегії: сьогодні й завтра

Досі вплив окисного стресу, запального компонента та фіброзу, що формується, не враховано в протоколах лікування андрогенетичної алопеції. Ретельний аналіз молекулярних механізмів керування фізіологічною дегенерацією волосяного фолікула, зумовленою імунною системою, через апоптоз-опосередковану загибель органа допоможе зрозуміти, як зупинити прогресування деяких форм постійного облисіння, які сучасні методи лікування можуть призупинити лише частково. Це стосується й подальших досліджень андрогенетичної алопеції із запальними процесами та фіброзом.

Наявними методами лікування АГА з доведеною ефективністю є пероральний фінастерид — інгібітор 5-альфа-редуктази 2 типу, і топічний міноксидил — чутливий до аденозинтрифосфату (АТФ) активатор калієвих каналів, який, як повідомляється, стимулює вироблення VEGF у культивованих клітинах дермального сосочка. Препаратами другої лінії лікування АГА в жінок є антагоністи андрогенів, зокрема фінастерид, ципротерону ацетат, флутамід і спіронолактон, застосування яких обмежують низка протипоказань і недостатня відповідь на лікування. Пересадка волосся для пацієнтів з АГА є винятковим варіантом лікування [15]. Традиційно в комплексній терапії пацієнтів з патологією волосся використовують метаболічні комплекси, що містять амінокислоти, пантотенову кислоту, біотин та їх поєднання, а також комбінацію L-цистину, лікарських дріжджів і пантотенової кислоти (CYP-комплекс) [16]. Як повідомляється, імплантація клітин дермальних сосочків або клітин дермальної оболонки фолікула незабаром стане доступною для лікування чоловіків і жінок з АГА [17]. Як перспективні напрями етіопатогенетичної терапії АГА обговорюються застосування антимікробних шампунів у лікувально-профілактичному догляді, а також методики з вираженою антиоксидантною та протизапальною дією [5].


Діагностика та лікування в Інституті

Отримати консультацію

Модифікатори метаболізму андрогенів: фінастерид

Обґрунтування застосування фінастериду для лікування АГА в чоловіків ґрунтується на відсутності андрогенетичної алопеції в чоловіків із вродженим дефіцитом 5-альфа-редуктази 2 типу, а також на підвищеній активності 5-альфа-редуктази та рівнях ДГТ на волосистій частині голови, що лисіє [1]. Пероральна форма препарату знижує рівень ДГТ у сироватці крові та на скальпі. Фінастерид 1 мг/д зареєстрували для лікування АГА в чоловіків у 1998 році. Рандомізовані клінічні дослідження підтвердили, що фінастерид 1 мг/д може запобігти випадінню волосся або сповільнити його в більшості чоловіків: близько двох третин учасників досліджень продемонстрували покращення. Під час клінічних випробувань було відзначено невелике збільшення частоти сексуальної дисфункції, однак після припинення прийому фінастериду ці побічні ефекти зникли.

Пероральний фінастерид у дозуванні 2,5 або 5 мг на день можна призначати лише жінкам у постменопаузі або жінкам, які одночасно приймають оральні контрацептиви. Препарат протипоказаний жінкам, які планують вагітність (або вже вагітні), оскільки він може блокувати розвиток статевих органів у плода чоловічої статі. Нещодавнє дослідження показало, що пероральний фінастерид, 5 мг/д, може бути ефективним і безпечним методом лікування для жінок з АГА за нормального рівня андрогенів [1].

Науковці зі Швейцарії, дбаючи про безпеку лікування АГА, розробили новий патентований засіб Р-3074 — 0,25% лосьйон фінастериду для топічного застосування. Під час клінічного тестування він знижує концентрацію ДГТ у шкірі волосистої частини голови на 40 % сильніше, ніж  пероральний фінастерид [18].

Антиандрогени

Пероральні антиандрогенні препарати, наприклад спіронолактон і ципротерону ацетат, застосовують у жінок з ознаками гіперандрогенії, оскільки вони конкурують з андрогенами за рецептори андрогенів. Ципротерону ацетат перешкоджає зв’язуванню 5 α-ДГТ з рецептором андрогенів, а також пригнічує секрецію ФСГ і ЛГ завдяки своїй прогестероновій дії. Для жінок з гіперандрогенією рекомендоване дозування становить 100 мг/д, препарат приймають у перші 10 днів менструального циклу; для жінок у постменопаузі рекомендують дозування 50 мг/д. Через небезпеку фемінізації плода чоловічої статі такі препарати обов’язково приймають одночасно з естрогеном (етинілестрадіол або оральні контрацептиви). Побічні ефекти включають зниження лібідо, перепади настрою, втому, мастодинію, гіпертензію та збільшення ваги. Препарат протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки. Спіронолактон є антагоністом альдостерону та інгібітором синтезу андрогенів. Препарат у дозуванні 200 мг на день ефективно стимулює ріст волосся в жінок [1].

Стимулятори росту волосся: міноксидил

Міноксидил було розроблено для лікування артеріальної гіпертензії. Ця дія препарату цілком зрозуміла, на відміну від механізму його впливу на ріст волосся, який ще вивчається. Міноксидил сприяє росту волосся завдяки подовженню фази анагену, збільшенню розміру фолікулів і стимуляції росту ВФ, що перебувають у стані спокою. Як активатор калієвих каналів і судинорозширювальний засіб, він стимулює вироблення VEGF у культивованих клітинах дермального сосочка. Є докази того, що цей ефект забезпечують рецептори сульфонілсечовини та аденозину, які є загальновідомими мішенями для чутливих до аденозинтрифосфату активаторів калієвих каналів. Міноксидил у дозі 1 мл наносять на суху шкіру голови двічі на день (для 2% і 5% складів), рівномірно розподіляють на уражені ділянки та залишають щонайменше на 4 години. У разі припинення місцевого застосування міноксидилу випадіння волосся починається через 8-12 тижнів, і поступово все знову відросле волосся буде втрачено. І попри те, що сьогодні міноксидил є, мабуть, найдоступнішим і найефективнішим засобом доведеної дії з вираженим ефектом стимуляції росту волосся, лише 40% пацієнтів демонструють до нього сприйнятливість [15].

Метаболічні комплекси

Незаперечним є той факт, що ВФ — одна з найбільш метаболічно активних структур організму людини і, відповідно, потребує певних компонентів і джерел енергії для адекватного вироблення здорового волосся: амінокислот, вітамінів, мікроелементів і поліненасичених жирних кислот. Доказову базу для лікування випадіння волосся мають препарати на основі L-цистину в поєднанні з вітамінами групи В (CYP-комплекс); вона ґрунтується на біохімічних особливостях обміну цистину, клінічних спостереженнях порушень метаболізму та дефіциту цистину, а також на результатах досліджень цих препаратів [16].

Хірургічне відновлення волосяного покриву

Хірургія як метод лікування АГА зазвичай означає перерозподіл термінального волосся, щоб закрити певну частину скальпу, яка рідшає; при цьому кількість ВФ залишається незмінною. Інші, більш інвазивні методи (наприклад, зменшення площі шкіри голови, клапті) у сучасній клінічній практиці поширені менше. У чоловіків трансплантати з 1-2 фолікулярних одиниць із потиличної частини голови пересаджують на ділянки, що рідшають, за допомогою підшкірної голки або скальпеля. У пацієнток операцію виконують аналогічно, однак донорська ділянка може бути обмеженішою, оскільки стиль укладання волосся в жінок не дозволяє використовувати як донорську скроневу та нижню тім’яну або потиличну ділянку.

Трансплантація фолікулярних одиниць може давати дуже добрі результати, однак успіх операції залежить від ретельного відбору пацієнтів і кваліфікації хірургів. Густота волосся на донорській ділянці має бути оптимальною, а корекція фронтального облисіння дає кращі результати, ніж корекція маківки, де захворювання має тенденцію до прогресування навіть після трансплантації. Очікування пацієнта мають бути реалістичними: він повинен знати, що остаточний результат може бути видно лише після кількох сеансів через 5-6 місяців. Крім того, пацієнт повинен знати, що на донорській і реципієнтній ділянках може спостерігатися тимчасове випадіння волосся. Як і при будь-якому хірургічному втручанні, необхідно враховувати ризик ускладнень, таких як еритема, кірки та набряки, а також серйозніших — інфекцій, кровотеч і утворення рубців. Пересадка волосся також є досить дорогою процедурою [1].

Обмежені можливості пересадки волосся, скромні показники ефективності лікування андрогенетичної алопеції фінастеридом і міноксидилом свідчать про необхідність урахувати й інші патогенні шляхи. За даними гістологічних досліджень біоптатів волосистої частини голови, мініатюризація термінального волосся часто супроводжується перифолікулярною лімфоцитарною інфільтрацією і зрештою фіброзом [7,9]. Отже, можна припустити, що роль цього мікроскопічного фолікулярного запалення, яке спричиняє фіброз під укороченим фолікулом, що лисіє, не було належно оцінено, хоча цілком імовірно, що воно перешкоджає оновленню термінального ВФ.

Протизапальні засоби, антиоксиданти та антифіброзні засоби не входять до стандартів лікування андрогенетичної алопеції. Однак постає питання: чи не стане їхнє додаткове застосування фактором, що покращує відповідь пацієнтів на терапію.

Отже, традиційна терапія в синергізмі з опосередкованим впливом на тригерні фактори АГА є етіопатогенетично обґрунтованою. На нашу думку, перспективним підходом у цій галузі є застосування препарату Предермаль, що містить 0,55% гіалуронової кислоти та 1,6% сукцинату натрію. Відкриття багатогранної біологічної ролі бурштинової та гіалуронової кислот підвищило інтерес до вивчення цих перспективних сполук. Бурштинова кислота та її солі (сукцинати) належать до внутрішньоклітинних метаболітів. Впливаючи на цикл Кребса, вона сприяє зменшенню утворення пірувату та лактату, які з’являються в умовах кисневої недостатності (гіпоксії), і переводить енергетичний обмін на економніший шлях. Згідно з проведеними дослідженнями, бурштинова кислота нормалізує рівень медіаторів запалення гістаміну та серотоніну, покращує мікроциркуляцію в органах і тканинах без зміни системної гемодинаміки. Встановлено, що сукцинат, який вводять ззовні, чинить помірну антигіпоксичну дію, покращуючи засвоєння циркулюючого кисню та підвищуючи стійкість клітин до гіпоксії. У процесі катаболізму бурштинової кислоти відбувається утилізація інших органічних кислот, що сприяє відновленню кислотно-лужного балансу та запобігає розвитку запального ацидозу, наприклад після надмірної інсоляції  [19]. Нормалізувальну дію сукцинату на клітинний енергетичний обмін показано в експериментальних дослідженнях на тваринах, що старіють. Високомолекулярна гіалуронова кислота у складі препарату Предермаль сприяє гідратації та пригніченню неконтрольованого ангіогенезу, продукції цитокіну IL-1b, простагландину Е2, чинить імуносупресивну та детоксикаційну дію,  покращує дренаж [20,21]. Активні інгредієнти цієї унікальної комбінації доповнюють один одного: додавання сукцинату натрію посилює здатність гіалуронової кислоти стимулювати метаболічні процеси. Такий комбінований препарат рекомендують для корекції рубцево зміненої тканини [22], зокрема стрій, а також ознак фото- і хроностаріння шкіри [23]. Ефективність перелічених компонентів у геропротекції підтверджено клінічно, і вона має серйозне наукове підґрунтя [24]. Отже, синергізм вираженої антиоксидантної дії гіалуронової кислоти та сукцинату натрію змінює внутрішньоклітинні окисно-відновні процеси, знижуючи тим самим сприйнятливість рецепторного апарату клітин до негативних впливів зовнішнього середовища. У дослідженнях продемонстровано, що бурштинова кислота пригнічує запалення шляхом нормалізації рівня медіаторів запалення гістаміну та серотоніну, стимулює білки екстрацелюлярного матриксу. Метаболічна дія бурштинової кислоти пов’язана зі стимуляцією синтезу білка та прискоренням регенерації пошкоджених клітин [25], що має визначальне значення для відновлення ВФ. Важливою є здатність бурштинової кислоти до капіляропротекції, що покращує мікроциркуляцію крові [20].

Зважаючи на фармакологічні властивості, метаболічну активність і вагому доказову базу застосування препарату Предермаль, ми включили його до комплексної терапії пацієнтів з АГА.

Матеріали та методи

Метою нашої роботи було вивчення ефективності та переносимості препарату Предермаль у комплексному лікуванні АГА в жінок. У клініці «Інститут трихології» під нашим наглядом перебувало 20 жінок віком від 20 до 55 років, у яких було діагностовано АГА I-III стадії за Людвігом. Критеріями виключення були гострі органічні захворювання на момент спостереження, чутливість до компонентів препарату, попередній прийом медикаментів з потенційним ефектом активізації росту волосся. Усім хворим до і після лікування проводили такі дослідження: дерматологічний огляд і вивчення анамнезу основного захворювання; трихоскопічну діагностику з використанням спеціальної камери ARAMO (Республіка Корея) зі збільшенням лінзи х60, фототрихограму за допомогою спеціалізованої діагностичної програми TrichoSciencePro©, а також цифрову фотодокументацію (Nikon D70).

У пацієнток відзначалося типове порідіння волосся; мікроскопія коренів волосся показала їхню характерну мініатюризацію; на відміну від показників у потиличній зоні, в андрогензалежних зонах спостерігалися анізотрихоз, жовті точки, збільшена кількість стоншених волосин (у середньому понад 20%); також спостерігалося збільшення частки телогенового волосся (у середньому до 33%); тест натягування волосся був слабкопозитивним і визначався в лобно-тім’яній зоні волосистої частини голови в 11 з 20 хворих, на відміну від потиличної зони.

Для оцінки ефективності включення препарату Предермаль до комплексної терапії АГА всіх пацієнток було рандомізовано за віком, давністю та ступенем тяжкості захворювання на дві зіставні групи. До I-ї групи спостереження увійшли 10 пацієнток, які отримували 2% топічний міноксидил по 1мл двічі на день. При цьому враховувалися фактори, здатні вплинути на ефективність лікування та можливий розвиток рецидивів: клінічні особливості АГА, вік хворих. Проводилася  оцінка факторів, необхідних для вибору правильної тактики лікування, з’ясовувалися наявність супутніх захворювань і можливість ускладнень після лікування. II-й групі пацієнток (10 осіб) було призначено 2% топічний міноксидил по 1мл двічі на день, а також до комплексної терапії було включено препарат Предермаль, що складається з 0,55% гіалуронової кислоти та 1,6% сукцинату натрію. Препарат Предермаль вводили пацієнткам 1 раз на 14 днів протягом 12 тижнів. Курс — 6 процедур. Використовувалася техніка серединного напажу. Ін’єкції виконували за умовними лініями, що ділять ділянку лікування на квадрати площею 1см x 1см, додатково виходячи за периметр цієї зони на 1,5 см.

Результати дослідження

Контрольне дослідження проводили через 12 тижнів після початку лікування. Динаміку основних морфометричних параметрів волосся (густота, діаметр, фази росту, кількість веллусоподібного волосся) у пацієнтів I та II груп відображено в таблиці 1.

Критерій I група (n=10) II група (n=10)
До лікування Після лікування До лікування Після лікування
Густота волосся, кількість на 1 см2 261±3,4 275±2,5 262±2,5 280±2,4
Середній діаметр волосся, мкм 57±1,3 60±1,4 56±1,2 61±1,1
Волосся, подібне до пушкового, % 21±0,9 18±0,8 20±0,5 14±0,5
Телогенове волосся, % 33±0,9 17±0,7 32±0,6 15±0,5

За суб’єктивною оцінкою, найбільшу задоволеність проведеним лікуванням відзначено серед пацієнтів II-ї групи. Суб’єктивно після комплексного лікування міноксидилом у поєднанні з препаратом Предермаль зменшення випадіння відзначали 8 осіб, покращення зовнішнього вигляду — 10 осіб, збільшення швидкості росту — 7 осіб; крім того, 6 осіб спостерігали загальне покращення стану шкірних покривів (зменшення болючості та жирності шкіри волосистої частини голови). Усі пацієнти II-ї групи відзначили добру переносимість і практично повну відсутність побічних реакцій. Порівняльні макрофотографії показують прийнятні косметичні результати лікування препаратом. Тест натягування волосся в 100% пацієнтів II групи — негативний. У жодному випадку не зафіксовано подразнення шкіри. Наші спостереження показали ефективність і безпечність препарату Предермаль у комплексній корекції АГА в жінок. Для покращення та збереження результату комплексну терапію рекомендується продовжувати до 6 місяців у підтримувальному режимі: 1 ін’єкційна процедура 1 раз на місяць. 

Резюме

Деякі експерти розглядають АГА як органоспецифічне прискорене старіння з підвищеною чутливістю фібробластів волосяних фолікулів до оксидативного стресу. При андрогенетичній алопеції генетично схильні волосяні фолікули під впливом андрогенової стимуляції мають тенденцію до мініатюризації, внаслідок якої термінальне пігментоване волосся замінюється ледь помітним депігментованим. Це призводить до прогресивного зниження густоти видимого волосся на голові, що відбувається за певною схемою, яка залежить від віку та статі. У розумінні особливостей метаболізму залучених до цього андрогенів досягнуто значних успіхів. Проте клінічна практика показала, що просте блокування андрогенів не дає значних результатів. За даними гістологічних досліджень, мініатюризація термінального волосся часто супроводжується перифолікулярними запальними процесами і зрештою фіброзом. Отже, безперервне мікроскопічне фолікулярне запалення з видозміною сполучної тканини, що врешті призводить до постійної втрати волосся, вважають можливим кофактором комплексної етіології андрогенетичної алопеції. Ми запропонували  комплексний підхід до лікування АГА в жінок, що поєднує традиційну терапію із застосуванням препарату гіалуронової кислоти та сукцинату натрію і довів свою ефективність та безпечність.

Ключові джерела

  1. Трихология / А. Злотогорский, Д. Шапиро [и др.]; под ред. А. Литуса; пер. с англ. Ю. Овчаренко. – К.: Рудь, 2013. – 160 с., ил.
  2. Trüeb R.M. Hormone und Haarwachstum // Hautarzt. — 2010. — 61:487–95.
  3. Trueb R.M. Aging of hair // J Cosmet Dermatol. – 2005. – 4: 60–72. 
  4. Blume-Peytavi U, Blumeyer A, Tosti A et al. S1 guideline for diagnostic evaluation in androgenetic alopecia in men, women and adolescents. Br J Dermatol 2011; 164: 5-15.
  5. Ralph M. Trüeb. Desmond J. Tobin (Eds.) Aging Hair — Springer, 2010. — 270 p. 
  6. Sperling LC, Lupton GP (1995) Histopathology of nonscarring alopecia. J Cutan Pathol:97–114
  7. Jaworsky C, Kligman AM, Murphy GF (1992) Characterisation of inflammatory infiltrates in male pattern alopecia: implication for pathogenesis. Br J Dermatol 127: 239–246
  8. Mahe YF, Michelet JF, Billoni N, Jarrousse F, Buan B, Commo S, Seint-Leger D, Bernard BA (2000) Androgenetic alopecia and microinflammation. Int J Dermatol 39: 576–584
  9. Whiting DA (1993) Diagnostic and predictive value of horizontal sections of scalp biopsy specimens in male pattern androgenetic alopecia. J Am Acad Dermatol 28:755–763
  10. Philpott MP, Sander DA, Bowen J, Kealey T (1996) Effects of interleukins, colony stimulating factor and tumour necrosis factor on human hair follicle growth in vitro: a possible role for interleukin-1 and tumour necrosis factor-alpha in alopecia areata Br J Dermatol 135:942–948
  11. Thestrup-Pedersen K, Hjorth N (1987) Rod skalp. En ikke tidligere beskrevet harbundssygdom? Ugeskr Laeger 149: 2141–2142
  12. Moschella SL (1994) Written personal communication. August 14, 1992. In: Bernhard JD (ed) Itch. Mechanisms and management of pruritus. McGraw-Hill, New York, p 51
  13. Trьeb RM (2000) Molecular mechanisms of androgenetic alopecia. Exp Gerontol 37:981–990
  14. Willimann B, Trьeb RM (2002) Hair pain (trichodynia): frequencyand relationship to hair loss and patient gender. Dermatology 205:374–377
  15. Blumeyer A, Tosti A, Messenger A et al. Evidence-based (S3) guideline for the treatment of androgenetic alopecia in women and in men. J Dtsch Dermatol Ges 2011; 9: S1-S57.
  16. Trueb R.M. et al., The Value of Dietary Supplements: Results of a Double-Blind Placebo-Controlled Study with Oral Combination of Cystine, Yeast and Pantothenic Acid. - 2005
  17. Li L., Mignone J., Yang M., Matic M., Penman S., Enikolopov G., Hoffman R.M. Nestin expression in hair follicle sheath progenitor cells // Proc Natl Acad Sci. – 2003.–USA 100: 9958–9961.
  18. Hajheydari Z, Akbari J, Saeedi M, Shokoohi L. Comparing the therapeutic effects of finasteride gel and tablet in treatment of the androgenetic alopecia. Indian J Dermatol Venereol Leprol 2009;75:47-51 
  19. Наумчик Г., Юцковская Я. РЕДЕРМАЛИЗАЦИЯ ПЕРИОРБИТЕЛЬНОЙ ЗОНЫ  Эстетическая медицина, 2014.-N 2.-С.253-255.
  20. К вопросу об экзогенной регуляции физиологической регенерации кожи человека. В.А. Березовский, О.В. Богомолец, Н.Н.Деркач, И.Г. Литовка, С.П. Весельский, Л.Л. Лукаш, Т.А. Рубан, Р.В. Янко - Украинский журнал дерматологии, венерологии, косметологии, №3- 2011
  21. Stern R (August 2004). «Hyaluronan catabolism: a new metabolic pathway». Eur J Cell Biol 83 (7): 317-25. PMID 15503855
  22. Коркунда С., ГригорьеваТ. Попередження патологичного рубцювання // Нувель Естетік 3 (61)/2010, стр. 28-34
  23. Медведева И. Редермализация – эффективный метод коррекции фотостарения. 4 Les nouvelles esthetiques 3/2013
  24. Цепколенко В, Зацерклянный А.  РЕДЕРМАЛИЗАЦИЯ с позиций ДОКАЗАТЕЛЬНОЙ МЕДИЦИНЫ //Нувель Эстетик 5 (63)/2010, стр. 39.
  25. Коржов В. Сукцинат натрия // cabines ukraine / февраль 2011, стр.60-61.