Біологічні основи старіння волосяного фолікула
Овчаренко Ю.С. Біологічні основи старіння волосяного фолікула // Трихология. – ИД «Косметика и медицина». – Москва, (1) 2016 – с. 28-40 (оригінал російською мовою).
Волосся вважають одним із найважливіших чинників привабливості, проте воно, як і шкіра та організм загалом, підлягає процесам старіння. Природа волосяного фолікула приховує чимало загадок, і нині її активно досліджують, щоб знайти ефективні антивікові методи для застосування в трихології. Серед безлічі методик фахівці приділяють велику увагу замісній гормональній терапії, спираючись на припущення, що поступове зниження рівня гормонів і їхній дисбаланс з віком тісно пов'язані з процесом старіння. Цією статтею ми починаємо цикл публікацій, присвячених цій темі, і пропонуємо почати з азів – з розгляду геронтобіології волосяного фолікула, тобто закономірностей його старіння.
Поряд з епідермальною пігментацією міні-орган, що виробляє волосяне волокно, відповідає за більшість фенотипових варіацій серед різних людських субпопуляцій. Волосяний фолікул виконує кілька важливих функцій: теплоізоляцію, маскування, соціальні та сексуальні взаємозв'язки, чуттєве сприйняття і захист від травм, шкідливих впливів, комах тощо. Проте біологічне значення волосся не йде в жодне порівняння з його соціально-психологічним значенням для людини. Волосся – один із найважливіших аспектів зовнішньої привабливості [1]. Психологічна стурбованість волоссям сьогодні ще більше посилюється, адже збільшення тривалості життя неминуче активізує наше бажання продовжити молодість. Стурбованість густотою волосяних волокон, текстурою, довжиною і кольором – усе це рухає невпинне зростання ринку засобів догляду за волоссям, частка якого в усьому світі вже становить мільярди євро (дані Euromonitor).
Через нашу відносну наготу предметом вивчення і найбільшої уваги (чи то наукової, чи то комерційної) є волосся голови, яке лише в приматів може бути дуже густим, дуже довгим і дуже пігментованим. Учені, які вивчають біологію росту і пігментації волосся, показали, що волосяний фолікул (ВФ) є надзвичайно доступною та унікальною моделлю для геронтологів, яка відкриває неперевершені можливості для вивчення вікових змін [2].
Увага вчених різних галузей прикута до вивчення стовбурових клітин ВФ, що мають мультипотентність. Дослідження показали, що всі епітеліальні шари фолікула і волосини сформовані клітинами виступу (bulge). Розуміння ролі типів стовбурових клітин у волосяному фолікулі є перспективним підходом до вивчення росту волосся і старіння. Професор біології Р. Гоффман з Каліфорнійського університету в Сан-Дієго повідомив про результати своїх досліджень маркерів стовбурових клітин, які отримали назву Nestin. Гоффман виявив їх у великій кількості в людських волосяних фолікулах. В умовах in vitro ці клітини можуть диференціюватися в нейрони, гліальні клітини, кератиноцити, гладкі м'язові клітини і меланоцити, і з часом вони можуть стати доступним джерелом дорослих стовбурових клітин для створення нових органів і лікування широкого спектра захворювань [3]. Усе сказане вище зумовило вибір тематики циклу публікацій, у якому буде представлено огляд аспектів старіння волосся, зокрема статті про біологічні основи, а також про сучасні концепції діагностики, лікування і профілактики старіння волосся.
Старіння волосся: основні аспекти
Вивчення старіння волосся зосереджене на двох основних напрямах досліджень: на естетичному аспекті старіння волосся і його контролі та на біологічному аспекті старіння волосся крізь призму мікроскопічних, біохімічних і молекулярних змін. Старіння волосся складається зі старіння стрижня волосини і старіння волосяного фолікула: перше включає вплив атмосферних умов і фотостаріння, а друге проявляється як зниження функції меланоцитів (сивіння) і скорочення вироблення волосся (алопеція). Шкіра голови і волосся зазнають внутрішнього, або фізіологічного, старіння і зовнішнього, або передчасного, – під впливом зовнішніх чинників. Внутрішні чинники пов'язані з індивідуальними генетичними та епігенетичними механізмами з міжіндивідуальною варіабельністю, зокрема з особливостями геронтобіології ВФ, генетикою при передчасному сімейному сивінні волосся, особливостями метаболізму андрогенів при андрогенетичній алопеції (АГА), оксидативним метаболізмом меланогенезу, мультиморбідними станами. Із зовнішніх чинників, залучених до процесу старіння шкіри і волосся, вивчено ультрафіолетове випромінювання і куріння. Експериментальні дані підтверджують гіпотезу, що оксидативний стрес бере активну участь у старінні шкіри і волосся. Старіння стрижня волосини зумовлене фотостарінням [4].
Уваги заслуговує роль мультиморбідних станів, характерних для пацієнтів похилого віку, які впливають на волосся: ендокринні порушення, нутрієнтні дефіцити, психологічні розлади і небажані явища, спричинені прийманням лікарських препаратів, дерматози. Дедалі більша кількість хронічних захворювань у популяції свідчить про потребу в комплексному підході до лікування проблем із волоссям у людей похилого віку і в серйозному ставленні до можливості того, що в основі скарги пацієнта лежить проблема загального стану здоров'я.
Для субпопуляцій фолікулярних клітин характерні процеси, що спричиняють старіння загалом, наприклад: оксидативне пошкодження, скорочення довжини теломер, вікові дефіцити, пов'язані з пошкодженням ядерної/мітохондріальної ДНК і її відновленням, а також вікове зниження енергозабезпечення клітин [2]. У цій статті увагу буде приділено впливу геронтобіології ВФ на певні аспекти фенотипу волосяного волокна, а також обговоренню ендокринного статусу і його впливу на волосся.
Геронтобіологія волосяного фолікула
ВФ – це справжній гістологічний меланж кількох типів клітин (епітеліальних, мезенхімальних і нейроектодермальних), які функціонують одночасно на всіх етапах свого існування, – наприклад, стовбурові клітини, транзиторні клітини й остаточно диференційовані клітини [5]. Крім того, унікальність ВФ полягає в тому, що він дотримується суворо врегульованого сценарію численних довічних циклів клітинного народження, проліферації, диференціації та смерті. Ефективний еволюційний добір забезпечив жорстке програмування ВФ проти значної, пов'язаної зі старінням втрати функціональності навіть після 12 і більше десятиліть життя.
Трансформація типів волосяних фолікулів
Усі ВФ формуються під час ембріонального розвитку, і після народження в людини жодних додаткових фолікулів не утворюється. Під час народження людина має від двох до п'яти мільйонів фолікулів пушкового і термінального волосся. Існує безліч клінічних даних про перетворення різних форм волосяного волокна, яке виробляє один і той самий людський фолікул протягом життя людини, як у нормі, так і при патології. У нормі ВФ виробляє кілька різних типів волосяного волокна за час своєї життєдіяльності: тонке непігментоване волосся лануго в плода, коротке (переважно непігментоване) пушкове волосся (велус) або тонке пігментоване проміжне волосся в дитинстві, довге товсте термінальне волосся на кількох ділянках тіла в дорослих. Слід наголосити, що зміна форми волосяного волокна від відносно довгого і різною мірою пігментованого волосся (лануго) перед народженням до майже непомітних безбарвних волокон (велус) після нього і до жорсткого термінального волосся феноменальної довжини – усе це відбувається з одним і тим самим ВФ.
У період статевого дозрівання пушкове волосся на деяких ділянках тіла замінюється довшим, грубішим, пігментованим термінальним волоссям. Ріст волосся починається в лобковій ділянці, вії та брови стають товщими порівняно з періодом, що передує статевій зрілості. Пахвове волосся і рослинність на обличчі в чоловіків починають з'являтися приблизно через два роки після початку росту лобкового волосся. Волосся на тілі й обличчі продовжує рости після статевого дозрівання, його ріст стимулюють чоловічі гормони, які, хоч як парадоксально, при андрогенетичній алопеції також можуть спричинити зворотний перехід термінальних волосяних фолікулів на волосистій частині голови в пушкове волосся. Ці перетворення можуть відбуватися стрімко і свідчать про пов'язану зі статевим дозріванням зміну фенотипу волосся. Імовірність андрогеніндукованого росту термінального волосся на ділянках тіла змінюється залежно від віку, статі та расової належності. Кілька досліджень сприяли консенсусу щодо того, що мініатюризація ВФ з віком найімовірніше відбувається за рахунок відносно різкого скорочення кількості клітин волосяного сосочка та/або дермальної оболонки як під час окремих циклів росту волосся, так і між ними [6].
У дорослих волосяне волокно також може знову трансформуватися з пушкового у волосся лануго. Наприклад, набутий ланугінозний гіпертрихоз може бути пов'язаний із прихованим новоутворенням [7]. Крім того, відновлення росту ланугінозного волосся на тілі є однією з кількох дерматологічних ознак у хворих із розладами харчової поведінки. Гіпертрихоз на певних ділянках тіла з віком може спостерігатися як у чоловіків, так і в жінок, наприклад: ріст термінального волосся на верхній губі та на підборідді в жінок у період постменопаузи, на вушній раковині, у носі та носових ходах – у чоловіків, які старіють [9].
Старіння пов'язане також зі скороченням періоду активного росту волосся і зі зменшенням діаметра стрижнів, що найбільш виражено на товстому волоссі. Збільшується тривалість фази кеногену в циклі росту волосся. Ці зміни, хоча й менш виражені, нагадують ті, що спостерігаються при облисінні за чоловічим типом [9]
Дослідження волосся в жінок у постменопаузі порівняно з жінками репродуктивного віку показали значні зміни переважно на лобній ділянці росту волосся. Серед цих змін: зниження частки анагенного волосся, темпів росту і діаметра волосся у фронтальній ділянці [4].
Вікові зміни пігментації волосся
Колір волосся є яскравим індикатором вікових змін, особливо в людей європейського походження. У період статевого дозрівання часто відбувається заміна світлого «проміжного» волосся темнішим, грубішим «термінальним» волоссям. Фолікулярний меланін має внутрішній «біологічний годинник», і сивіння є провісником неминучого старіння. Щодесятиліття після досягнення 30-річного віку кількість меланоцитів, що виробляють пігмент в епідермісі, зменшується на 10–20%.
Вік, коли починається процес сивіння, контролюється генетично і передається у спадок. За приблизними підрахунками, до 50 років у 50% людей 50% сивого волосся. На темному волоссі сивина поширена ширше, ніж на світлому, зазвичай вона спершу з'являється на скронях і просувається до тім'я, а потім переходить і на решту голови, в останню чергу зачіпаючи потилицю. Борода і волосся на тілі, як правило, сивіють пізніше. Сивина поширюється хвилеподібно, повільно, від тім'я до потилиці [10].
Зниження рівня пігментації волосся на голові при облисінні за чоловічим типом пов'язане зі зменшенням діаметра волосся. Імовірно, це значною мірою є наслідком зниження здатності дрібніших, тонших волосин уміщати велику кількість меланоцитів. Також у такого «мініатюризованого» волосся мозковий шар менший, ніж у термінального.
Є свідчення того, що механічні властивості сивих і білих волосяних волокон відрізняються від властивостей сусіднього пігментованого волосся. Голлфельдер (Hollfelder) навів докази того, що волосся без пігменту, на відміну від пігментованого, може бути не лише грубішим, а й хвилястішим [11]. Крім того, інші автори повідомляли, що середній діаметр нещодавно посивілих волокон значно більший, ніж пігментованих. У цьому ж дослідженні повідомлялося про розвиненіший мозковий шар у білому волосяному волокні порівняно з пігментованим [12]. Цікаво, що ці дослідники також описали вікове зниження темпів росту волосся і діаметра волосяного волокна, але лише для пігментованого волосся. Отже, хоч як дивно, деякі вікові зміни можуть частково не зачіпати «старіше» біле волосся.
Діагностика та лікування в Інституті
Отримати консультацію
Вплив віку на деякі фенотипові властивості волосся
Тоді як до очевидних фенотипових властивостей відносять стоншення і випадіння волосся, зниження темпів росту, втрату пігментації [13], старіння може також спричинити зміни морфології поверхні волосини, що проявляється як у зменшенні розміру кутикулярних лусочок, так і в нестачі зволоження волосяного волокна. За наявними даними, нестача вологи і ліпідів у стрижні волосини спостерігається зі збільшенням віку, особливо в жінок. Активність сальної залози суттєво змінюється залежно від статі та віку: від відносної бездіяльності в препубертатний період вона стає дуже активною в підлітковому та юнацькому віці і помітно знижує активність після четвертого десятиліття життя, насамперед у жінок. Крім очевидних загальних змін розмірів залози і її активності, менш помітні зміни включають модифікацію складу ліпідів, які ця залоза виробляє в різні періоди нашого життя. Наприклад, у дітей шкірне сало містить менше сквалену і холестерину, ніж у дорослих [14].
Під час дослідження впливу старіння на цілісність комплексу клітинних мембран, який сприяє зчепленню кортикальних клітин між собою в повністю кератинізованій волосині, було відзначено невелике, але статистично значуще збільшення концентрації холестерину зі збільшенням віку людини, у зв'язку з чим висловили припущення, що ці дані відображають зміни зроговіння з віком і, імовірно, отриманий результат є біомаркером старіння [4].
Як і зміна ліпідного складу шкірного сала в людей з віком, існує пов'язана з віком зміна хімічного складу волосяних волокон. Було зареєстровано зниження глутатіонредуктази, глутатіон-S-трансферази, глюкозо-6-фосфатдегідрогенази і гамма-глутамілтранспептидази [15].
Під час дослідження за допомогою раманівської спектроскопії вікових змін внутрішньої структури волосяного волокна було показано зменшення вмісту цистинового дисульфіду (-SS-) у кірковій речовині волосини [16]. Аналіз так званих заблокованих анагенних фолікулів на голові показав, що природне (справжнє) старіння, яке характеризувалося прогресивним стиранням кутикули від коренів до кінчиків волосяних волокон, додатково супроводжувалося зниженням рівня церамідів і 18-метилейкозанової кислоти, а також підродин білків, що належать до групи кератинів (білки з надвисоким і високим вмістом сірки, з високим вмістом гліцину й тирозину). Також відзначалося прогресивне зниження механічної міцності цих довгих волосяних волокон [17].
Резюме
Волосяний фолікул – міні-орган, природа якого приховує не менше загадок, ніж природа людського мислення. Сучасними сферами досліджень і потенційними методами терапевтичного впливу є стовбурові клітини фолікулярного походження, а також технології культивування тканин волосяного фолікула.
Пов'язані з віком проблеми волосся включають інволюційну алопецію, андрогенетичну алопецію, сивіння і старіння волосся під впливом атмосферних умов. Проте в пацієнта похилого віку причинами випадіння волосся можуть бути лікарські препарати, хірургічні операції, порушення обміну речовин, запальні процеси, генетична схильність або поєднання таких причин. Крім того, старіння волосся може бути косметичною проблемою, оскільки волосся набуває таких властивостей, як тонкість, крихкість, сухість і ламкість. На шкірі голови, що старіє, також можна виявити атрофічні зміни і фіброз.
Антивікова медицина займається пошуком і застосуванням методів лікування, спрямованих на зміну, послаблення або сповільнення недуг, що прогресують з віком. Серед безлічі методик фахівці приділяють велику увагу замісній гормональній терапії, спираючись на припущення, що поступове зниження рівня гормонів і їхній дисбаланс з віком тісно пов'язані з процесом старіння.
Стрімкий розвиток трихології зумовлює вдосконалення діагностичних алгоритмів і появу нових терапевтичних протоколів антистаріння, які буде обговорено в наступних публікаціях цього циклу статей.
Література
- Злотогорский А., Шапиро Д. [и др.]. Трихология / под ред. А. Литуса; пер. с англ. Ю. Овчаренко. – К.: Рудь, 2013. – 160 с., ил.
- Trueb R. M. Aging of hair // J Cosmet Dermatol. – 2005, 4: 60–72.
- Li L., Mignone J., Yang M., Matic M., Penman S., Enikolopov G., Hoffman R. M. Nestin expression in hair follicle sheath progenitor cells // Proc Natl Acad Sci. – 2003.– USA 100: 9 958–9 961.
- Ralph M. Trüeb. Desmond J. Tobin (Eds.) Aging Hair — Springer. – 2010: 270.
- Trüeb R. M. Hormone und Haarwachstum // Hautarzt. — 2010, 61: 487–95.
- Whiting DA Possible mechanisms of miniaturization during androgenetic alopecia or pattern hair loss // J Am Acad Dermatol. — 2001, 45: 81–86.
- Chung V. Q., Moschella S. L., Zembowicz A., Liu V. Clinical and pathologic findings of paraneoplastic dermatoses // J Am Acad Dermatol. — 2006, 54: 745–762.
- Wendelin D. S., Pope D. N., Mallory S. B. Hypertrichosis // J Am Acad Dermatol . — 2003, 48(2): 161–179.
- Courtois M., Loussouarn G., Hourseau C., Grollier J. F. Ageing and hair cycles // Br J Dermatol. – 1995, 132: 86–93.
- Blume-Peytavi U., Tosti A., Whiting D. A., eds. Hair Growth and Disorders // Berlin Heidelberg: Springer-Verla. – 2008: 1-71.
- Hollfelder B., lankenburg G., Wolfram L. J., Hцcker H. Chemical and physical properties of pigmented and nonpigmented hair (gray hair) // Int J Cosmet Sci.– 1995, 17: 87–89.
- Van Neste D., Tobin D. J. Hair cycle and hair pigmentation: dynamic interactions and changes associated with aging // Micron. - 2004, 35 (3): 193–200.
- Van Neste D. Thickness, medullation and growth rate of female scalp hair are subject to significant variation according to pigmentation and scalp location during ageing // Eur J Dermatol.- 2004, 14: 28–32.
- Zouboulis C. C., Boschnakow A. Chronological ageing and photoaging of the human sebaceous gland // Clin Exp Dermatol.- 2001, 26(7): 600–607.
- Kermici M., Pruche F., Roguet R., Prunieras M. Evidence for an age-correlated change in glutathione metabolism enzyme activities in human hair follicle // Mech Ageing Dev. – 1990, 53(1): 73–84.
- Kuzuhara A., Fujiwara N., Hori T. Analysis of internal structure changes in black human hair keratin fibers with aging using Raman spectroscopy // Biopolymers. – 2007, 87 (2–3): 134–140.
- Silberzan I., Thibaut S., de Becker E., et al. Chronological ageing of human hair keratin fibers // Int J of Cosmet Sci (inpress). – 2010
- Hamilton J. B. Age, sex and genetic factors in the regulation of hair growth in man: a comparison of Caucasian and Japanese populations. In: Montagna W, Ellis RA (eds) // The biology of hair growth. Academic Press, New York. – 1958. Р. 399–433.
- Ткачев В.П. Нейроэндокринная регуляция роста волос
- Phillips T. J., Demarcay Z., Sahu M. Hormonal effects on skin aging // Clin Geriatr Med. – 2001. – 17: 661–672.
- Lynfield Y. L. Effect of pregnancy on the human hair cycle // J Invest Dermatol. – 1960. –35: 323–327.
- Riedel-Baima B., Riedel A. Female pattern hair loss may be triggered by low oestrogen to androgen ratio // Endocr. Regul. – 2008. – 42 (1): 13–16.
- Carlini P., Di Cosimo S., Ferretti G., Papaldo P., Fabi A., Ruggeri E. M., Milella M., Cognetti F. Alopecia in a premenopausal breast cancer woman treated with letrozole and triptorelin // Ann Oncol. –2003. – 14 (11): 1 689–1 690.
- Venning V. A., Dawber R. P. Patterned androgenetic alopecia in women // J Am Acad Dermatol. –1988. – 18: 1 073–1 077.
- Thornton M. J. The biological actions of estrogens on skin // Exp Dermatol. – 2002. – 11 (6): 487–502.
- Ohnemus U., Uenalan M., Conrad F., Handjiski B., Mecklenburg L., Nakamura M., Inzunza J., Gustafsson J. A., Paus R. Hair cycle control by estrogens: catagen induction via estrogen receptor (ER)-alpha is checked by ER beta signaling // Endocrinology. – 2005. – 146 (3): 1 214–1 225.
- Billoni N., Buan B., Gautier B., Gaillard O., Mahі Y. F., Bernard B. A. Thyroid hormone receptor beta1 is expressed in the human hair follicle // Br J Dermatol. – 2000. – 142 (4): 645–652.
- Schell H., Kiesewetter F., Seidel C., von Hintzenstern J. Cell cycle kinetics of human anagen scalp hair bulbs in thyroid disorders determined by DNA flow cytometry // Dermatologica. – 1991. – 182 (1): 23–26.
- Williams R. H. Thyroid and adrenal interrelations with special reference to hypotrichosis axillaries in thyrotoxicosis // J Clin Endocrinol. – 1947. – 7: 52–57
- Orfanos C. E., Hertel H. Haarwachstumsstörungen bei Hyperprolaktinämie // Z Hautkr. – 1988. 63: 23–26.
- Schmidt J. B. Hormonal basis of male and female androgenic alopecia: clinical relevance // Skin Pharmacol . – 1994. – 7: 61–66.
- Lurie R., Ben-Amitai D., Laron Z. Laron syndrome (primary growth hormone insensitivity): a unique model to explore the effect of insulin-like growth factor 1 deficiency on human hair // Dermatology. – 2004. – 208: 314–318.
- Lerner A. B., Case J. D., Takahashi Y. Isolation of melatonin, a pineal factor that lightens melanocytes // J Am Chem Soc. – 1958. – 80: 2 587.
- Karasek M., Reiter R. J. Melatonin and aging // Neuroendocrinol Lett. – 2002; 23 Suppl. 1: 14–6.
- Reiter R. J., Tan D. X., Poeggeler B., Menendez-Pelaez A., Chen L. D., Saarela S. Melatonin as a free radical scavenger: implications for aging and age- related diseases // Ann N Y Acad Sci. – 1994. – 719: 1–12.
- Slominski A., Fischer T. W., Zmijewski M. A., Wortsman J., Semak I., Zbytek B., et al. On the role of melatonin in skin physiology and pathology // Endocrine. – 2005. – 27: 137–48.
- Tan D. X., Chen L. D., Poeggeler B., Manchester L. C., Reiter R. J. Melatonin: A potent, endogenous hydroxyl radical scavenger // Endocr J. – 1993. – 1: 57–60.
- Fischer T. W., Trüeb R. M., Hänggi G., Innocenti M., Elsner P. Topical Melatonin for Treatment of Androgenetic Alopecia // Int J Trichol. – 2012. – 4: 236–45.
- Rossouw J. E., Anderson G. L., Prentice R. L., et al. Risks and benefits of estrogen plus progestin in healthy postmenopausal women: principal results From the Women’s Health Initiative randomized controlled trial // JAMA. – 2002. – 288 (3): 321–333.
- Blume-Peytavi U., Kunte C., Krisp A., Garcia Bartels N., Ellwanger U., Hoffmann R. Comparison of the efficacy and safety of topical minoxidil and topical alfatradiol in the treatment of androgenetic alopecia in women // J Dtsch Dermatol Ges. – 2007. – 5 (5): 391–395.
- Chein E. Age reversal, from hormones to telomeres // WorldLink Medical Publishing. – 1998.
- Fruzetti F. Treatment of hirsutism: antiandrogen and 5a-reductase inhibitor therapy. In: Azziz R, Nestler JE, Dewailly D (eds). Androgen excess disorders in women // Lippincott-Raven, Philadelphia. – 1997. – Р. 787–797.
- Hoffmann R., Happle R. Current understanding of androgenetic alopecia. Part II: clinical aspects and treatment // Eur J Dermatol. – 2000. – 10: 410–417.
- Shapiro J., Kaufman K. D. Use of finasteride in the treatment of men with androgenetic alopecia (male pattern hair loss) // J Invest Derm Symp Proc. – 2003. – 8: 20–23.
- Kaufman K. D., Olsen E. A., Whiting D., et al. Finasteride in the treatment of men with androgenetic alopecia // J Am Acad Dermatol. – 1998. – 39: 578–589.
- Price V. H., Roberts J. L., Hordinsky M., Olsen E. A., Savin R., Bergfeld W., Fiedler V., Lucky A., Whiting D. A., Pappas F., Culbertson J., Kotey P., Meehan A., Waldstreicher J. Lack of efficacy of finasteride in postmenopausal women with androgenetic alopecia // J Am Acad Dermatol. – 2000. – 43: 768–776.
- Olsen E. A., Hordinsky M., Whiting D., Stough D., Hobbs S., Ellis M. L., Wilson T., Rittmaster R. S., Dutasteride Alopecis Research Team. The importance of dual 5alpha-reductase inhibition in the treatment of male pattern hair loss: results of a randomized placebo-controlled study of dutasteride versus finasteride // J Am Acad Dermatol. – 2006. – 55: 1 014–1 023.