Трихоскопічні диференціально-діагностичні алгоритми нерубцевих алопецій
у співавторстві з Інесою Сербіною, Богданом Литвиненком
Вступ
Сьогодні дерматоскопія посідає міцне місце в діагностиці захворювань волосся та шкіри волосистої частини голови як неінвазивний та ефективний метод [19]. Термін «трихоскопія» запровадила у 2006 р. американська дослідниця L. Rudnicka. Знання дерматоскопічних ознак відкриває нові можливості в дослідженні та діагностиці хвороб волосся. Огляд волосистої частини голови за допомогою дерматоскопа дає цінну клінічну інформацію про реальний стан шкіри. Цей метод можна використовувати і як допоміжний засіб у диференціальній діагностиці випадіння волосся та захворювань шкіри голови, і на етапі спостереження під час лікування[2, 3,18,19].
Для трихоскопії потрібне спеціальне обладнання — комплексна діагностична система, що поєднує комп'ютерну діагностичну програму та відеодіагностичне обладнання: відеодерматоскоп або трихоскоп із робочим збільшенням від х10 до х1000 [4, 19]. Трихоскопія з підсиленим відбиттям в УФ-діапазоні — метод дослідження волосся та шкіри голови, який уперше описала група авторів у 2011 р. [20]. Від класичної трихоскопії він відрізняється тим, що рівномірне або поляризоване світло замінено УФ-променями з довжиною хвилі, яка охоплює спектр лампи Вуда. Цей метод може розширити діагностичні можливості трихоскопії при мікроспорії та різнобарвному (висівкоподібному) лишаї [23].
У структурі всіх захворювань волосся нерубцеве випадіння, до якого належать андрогенетична, дифузна, гніздова алопеції та трихотиломанія, становить понад 80%, тобто є найчастішою причиною втрати волосся і вражає від 30–40% людей віком до 50 років [1, 4]. Сьогодні вдалося виокремити діагностичні трихоскопічні критерії нерубцевих алопецій; їх знання дає змогу зменшити кількість діагностичних помилок і в кожному випадку призначати адекватне та своєчасне лікування[11, 18].
Трихоскопічний діагноз ґрунтується на оцінці стану стрижня волосини, фолікулярного гирла та перифолікулярного епідермісу.
Оцінка стрижня волосини
Запропоновано класифікацію аномалій стрижня волосини, які видно під час трихоскопії; за нею виокремлюють такі форми: стрижні з переломами, звуження волосин, волосини з вузлуватими структурами, завитки та скручування, смуги та коротке волосся [19, 20]. Чимало видів короткого волосся є визначальними для диференціального діагнозу найпоширеніших у клінічній практиці типів облисіння. Довжина такого волосся менша за 5 мм. До нього належить гіпопігментований велюс, наявність якого найхарактерніша для андрогенетичної алопеції 3,4. Велюс також можна спостерігати при гніздовій алопеції, особливо в період регресу захворювання [7, 25]. Інший тип короткого волосся — волосини у формі коми та у формі штопора, характерні для мікроспорії волосистої частини голови. Коротке волосся у формі язиків полум'я трапляється при трихотиломанії [19, 20]. Волосини у формі знака оклику звужені в проксимальній частині. Цей тип аномалії спостерігають при гніздовій алопеції, рідше при трихотиломанії [9].
Оцінка гирла волосяного фолікула (точки)
Трихоскопія дає змогу розрізняти нормальні, порожні, фіброзні фолікули або фолікули, що містять біологічний матеріал, наприклад гіперкератозні пробки чи залишки волосся. Точки — узагальнювальний термін для гирл волосяних фолікулів, які видно під час трихоскопії [18].
Чорні точки (раніше їх називали кадаверизованим волоссям) — це пігментовані волосини, зламані або зруйновані на рівні скальпа. Їх спостерігають при гніздовій алопеції, підривному фолікуліті, мікроспорії шкіри волосистої частини голови та трихотиломанії [10, 18, 20].
Жовті точки — це гирла волосяних фолікулів, що містять кератиново-жировий матеріал [12,18]. Вони характерні для гніздової алопеції, дискоїдного червоного вовчака та андрогенетичної алопеції [9,16]. Зрідка жовті точки можна побачити при телогеновому випадінні волосся та трихотиломанії [19].
Є 2 типи білих точок: класичні (великі, неправильної форми) і маленькі. Класичні білі точки — це ділянки перифолікулярного фіброзу; найчастіше їх спостерігають при червоному плоскому лишаї [18,19]. Маленькі білі точки, що відповідають отворам волосяного фолікула та екзокринних залоз, видно на тлі пігментації. Їх спостерігають у пацієнтів із темним фототипом шкіри незалежно від того, чи є випадіння волосся [6].
Червоні точки можуть траплятися при дискоїдному червоному вовчаку; їх вважають добрим прогностичним знаком, що вказує на можливе відновлення росту волосся [24]. Симетрично розташовані сірі або коричнево-сірі точки — характерна ознака в ділянці брів у хворих на фронтальну фіброзуючу алопецію [19].
Оцінка перифолікулярного епідермісу охоплює аномалії кольору та структури шкіри скальпа, які можна побачити під час трихоскопії: утворення лусочок, зміну кольору, порушення структури поверхні шкіри та секрецію [21].
Оцінка кровоносних судин
Залежно від захворювання дермальні мікросудини під час трихоскопії можуть різнитися за типом, розташуванням і кількістю. Аналіз розташування судин особливо важливий у диференціальній діагностиці запальних захворювань шкіри голови, як-от псоріаз, себорейний дерматит чи дискоїдний червоний вовчак [17,19].
Диференціальна діагностика нерубцевих алопецій
Телогенове випадіння волосся (телогенова ефлювія)
Термін «телогенове випадіння волосся» (телогенова ефлювія) охоплює широкий спектр клінічних станів зі спільною ознакою — різким масивним випадінням телогенового волосся [1,4]. Це захворювання вважають найпоширенішим типом випадіння волосся, проте знання про нього, що спираються на принципи доказової медицини, обмежені. Трихоскопічні ознаки телогенової ефлювії: порожні волосяні фолікули, переважання одноволосяних фолікулярних одиниць, перифолікулярні плями (перипілярний знак) і волосся, що відростає (рис. 1). Результати трихоскопії не залежать від чинників, які спричинили телогенове випадіння волосся[10].
Андрогенетична алопеція
Андрогенетична алопеція за чоловічим і жіночим типом має подібні трихоскопічні ознаки. Неоднорідність товщини волосяних стрижнів, коли одночасно є тонке, середнє й товсте волосся, — найхарактерніша риса андрогенетичної алопеції (рис. 2). Показано, що різноманіття діаметра волосся свідчить про мініатюризацію фолікула при андрогенетичній алопеції [8,13]. Для діагностики та диференціальної діагностики в клінічній практиці точно вимірювати товщину волосяного стрижня не потрібно, проте це може бути корисним для моніторингу ефективності лікування, а також є обов'язковою умовою клінічних випробувань [14].
Ще одна ознака андрогенетичної алопеції — зростання частки велюсного волосся. Частка велюсного волосся в лобно-тім'яній зоні в пацієнток з андрогенетичною алопецією за жіночим типом становить 20,9% ± 12% [16]. Це значно перевищує показник 6,15% ± 4,6% у здорових осіб [15,16]. При гніздовій алопеції також може бути багато велюсного волосся, особливо в період регресу захворювання [9,10]. Отже, наявність самого лише велюсного волосся не слід сприймати як андрогенетичну алопецію.
При андрогенетичній алопеції кількість волосин в одній фолікулярній одиниці зменшена. У таких пацієнтів, особливо на пізній стадії хвороби, переважають фолікулярні одиниці лише з 1 волосиною. У лобно-тім'яній зоні в пацієнток з андрогенетичною алопецією за жіночим типом середня частка таких фолікулярних одиниць становить 65,2% ± 19,9%. Відповідний показник у здорових осіб — 27,3% ± 13%[25].
Гіперпігментовані перифолікулярні плями (перипілярний знак) спостерігають у 20% - 66% пацієнтів з андрогенетичною алопецією. Ураження охоплює 32,4% ± 4,7% отворів волосяних фолікулів [7, 8, 16]. Цю ознаку можна спостерігати також у деяких пацієнтів із телогеновою ефлювією та у здорових осіб, з тією різницею, що при андрогенетичній алопеції частка уражених отворів волосяних фолікулів більша в лобній ділянці порівняно з потиличною. У здорових людей і в пацієнтів із телогеновою ефлювією частка уражених гирл значно менша, і вони розташовані рівномірно по всіх ділянках шкіри скальпа [15].
Трихоскопічна картина інволюційної алопеції збігається з ознаками андрогенетичної алопеції: переважання одноволосяних фолікулярних одиниць, зниження густоти волосяних стрижнів за стільникоподібного малюнка пігментації та незначна схильність до утворення коричневих перифолікулярних плям (перипілярний знак) [19].
Діагностика та лікування в Інституті
Отримати консультацію
Гніздова алопеція
У більшості випадків діагноз гніздової алопеції ґрунтується на клінічних ознаках. Проте трихоскопічне дослідження може допомогти в диференціальній діагностиці складних випадків, зокрема при дифузній формі гніздової алопеції або в пацієнтів із повною втратою волосся [2, 5, 22].
Відмінна риса трихоскопії вогнищевої алопеції — рівномірно розподілені жовті точки, волосини у формі знаків оклику, чорні точки та велюс, що відростає (рис 3, 4) [2, 4, 19]. Трихоскопічна картина гніздової алопеції може різнитися залежно від активності, тяжкості та тривалості захворювання. Останніми роками ці відмінності оцінювали в багатьох дослідженнях.
Lacarrubba та співавтори дослідили 200 пацієнтів із гніздовою алопецією, розподілених за гострою та хронічною стадією захворювання [12]. Це дослідження виявило 3 ознаки гострої ГА: волосини у формі знака оклику, чорні точки та велюс. Inui та співавтори під час трихоскопічного дослідження 300 пацієнтів із ГА виявили подібні маркери активності хвороби (чорні точки, волосини, що звужуються, та зламані волосини) [9]. У цьому дослідженні встановлено, що велюс є ознакою тривалого неактивного захворювання. Ross та співавтори розподілили 58 пацієнтів із гніздовою алопецією на такі підгрупи: локальна, стрічкоподібна (ophiasis), дифузна та тотальна/універсальна. Трихоскопічні особливості були подібно виражені в усіх досліджуваних підгрупах і не залежали від форми гніздової алопеції [18].
У деяких пацієнтів із гніздовою алопецією за тривалого перебігу та активного процесу трапляються характерні для монілетриксу волосини з типовими звуженнями (перетяжками) Поля-Пінкуса. В окремому дослідженні цей тип аномалії спостерігали у 2 з 66 (3%) обстежених пацієнтів із гніздовою алопецією. Наявність волосин зі звуженнями Поля-Пінкуса може призвести до хибного діагнозу «монілетрикс» [24].
Ознаки відновлення росту волосся у вогнищах алопеції — пігментоване коротке волосся, що росте вертикально, і симетрично скручені кільцем волосини [20]. Автори публікації використали термін «свинячий хвостик» для волосин, які в міру росту утворюють симетричні заокруглені або овальні структури. Їх слід відрізняти від несиметрично перекручених волосин при трихотиломанії.
Трихотиломанія
Трихоскопічне дослідження показує зниження густоти волосся, волосини, зламані на різній довжині, короткі волосини з трихоптилозом (посічені кінчики), несиметрично скручені волосини, волосся, що відростає вертикально, і чорні точки (рис. 5) [4, 19]. Жовті точки для трихотиломанії, як правило, не характерні. Inui та співавтори спостерігали жовті точки в 1 пацієнта з трихотиломанією [9]. Ці точки відрізняються від жовтих точок при інших захворюваннях тим, що в їхній центральній частині є чорна точка. Ретроспективний аналіз трихоскопічних зображень, проведений авторами, підтверджує, що характерні жовті точки з дрібною чорною точкою всередині — рідкісна, але дуже характерна трихоскопічна особливість трихотиломанії [19]. Цю ознаку треба відрізняти від жовтих точок при підривному фолікуліті, які більші за розміром, опуклі й містять лише чорний залишок волосяного стрижня. У нещодавньому дослідженні автори визначили інші трихоскопічні ознаки трихотиломанії. Це залишки волосяних стрижнів, які під час трихоскопії формою нагадують язики полум'я, тюльпан, літеру V і безформні залишки волосин [21].
Волосини у формі мікрознака оклику при трихотиломанії трапляються рідко, але можуть стати діагностичною пасткою і призвести до хибного діагнозу гніздової алопеції. Практичний досвід авторів показує, що волосини у формі мікрознака оклику при трихотиломанії, як правило, мають пігментовані проксимальні та пласкі дистальні кінчики, тоді як у більшості таких волосин при гніздовій алопеції проксимальні кінці гіпопігментовані, а дистальні загострені [19].
Гніздова алопеція може бути провокувальним чинником трихотиломанії, і ці два стани можуть співіснувати, що ще більше ускладнює трихоскопічний диференціальний діагноз [4].
Література
- Овчаренко Ю.С. Болезни волос: клинические аспекты // Международный медицинский журнал – 2009. – № 3-4. – С. 178–182.
- Сербина И. М. Комплексный подход к диагностике гнездной алопеции // Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. - 2011. – № 1/4. – С. 215 – 220.
- Ткачев В. Методы дифференциальной диагностики алопеций // Эстетическая медицина. – 2009. – Т. VIII, № 3. - С. 298 – 303.
- Трихология / А. Злотогорский, Д. Шапиро [и др.]; под ред. А. Литуса; пер. с англ. Ю. Овчаренко. — К.: Издательство, 2013. — 150 с., ил.
- Alkhalifah A, Alsantali A, Wang E, et al. (2010) Alopecia areata update: part I. Clinical picture, histopathology, and pathogenesis. J Am Acad Dermatol 62: 177–188.
- Abraham LS, Pineiro-Maceira J, Duque-Estrada B, et al. (2010) Pinpoint white dots in the scalp: dermoscopic and histopathologic correlation. J Am Acad Dermatol 63:721–722.
- Deloche C, de Lacharriere O, Misciali C, et al. (2004) Histological features of peripilar signs associated with androgenetic alopecia. Arch Dermatol Res 295:422–428.
- Inui S, Nakajima T, Itami S. (2009) Scalp dermoscopy of androgenetic alopecia in Asian people. J Dermatol 36:82–85.
- Inui S, Nakajima T, Nakagawa K, et al. (2008) Clinical significance dermoscopy in alopecia areata: analysis of 300 cases. Int J Dermatol 2008;47:688–93.
- Inui S. (2011) Trichoscopy for common hair loss diseases: algorithmic method for diagnosis. J Dermatol 38:71–75.
- Karadag Kose O, Gulec AT. (2012) Clinical evaluation of alopecias using a handheld dermatoscope. J Am Acad Dermatol 67(2):206–214.
- Lacarrubba F, Dall’Oglio F, Rita Nasca M, et al. (2004) Videodermatoscopyenhances diagnostic capability in some forms of hair loss. Am J Clin Dermatol 5:205–208.
- de Lacharriere O, Deloche C, Misciali C, et al. (2001) Hair diameter diversity: a clinical sign reflecting the follicle miniaturization. Arch Dermatol 137:641–646.
- Olszewska M, Rudnicka L. (2005) Effective treatment of female androgenic alopecia with dutasteride.J Drugs Dermatol 4:637–640.
- Rakowska A. (2009) Trichoscopy (hair and scalp videodermoscopy) in the healthy female. Method standardization and norms for measurable parameters. J Dermatol Case Rep 3:14–19.
- Rakowska A, Slowinska M, Kowalska-Oledzka E, et al. (2009) Dermoscopy in female androgenic alopecia:method standardization and diagnostic criteria. Int J Trichology 1:123–130.
- Rakowska A, Slowinska M, Kowalska-Oledzka E, et al. (2012) Trichoscopy of cicatricial alopecia. J Drugs Dermatol 11(6):753–758.
- Ross EK, Vincenzi C, Tosti A. (2006) Videodermoscopy in the evaluation of hair and scalp disorders. J Am Acad Dermatol 55:799–806.
- Rudnicka L, Olszewska M, Rakowska A, editors.(2012) Trichoscopy: dermoscopy of hair and scalp. Springer-Verlag: London
- Rudnicka L, Olszewska M, Rakowska A, et al (2011).Trichoscopy update 2011. J Dermatol Case Rep 5:82–88.
- Rudnicka L, Olszewska M, Rakowska A, et al. (2008) Trichoscopy: a new method for diagnosing hair loss. J Drugs Dermatol 7:651–654.
- Shapiro J. (2011) Dermatologic therapy: alopecia areata update. Dermatol Ther 24:301.
- Slowinska M, Rudnicka L, Schwartz RA, et al. (2008) Comma hairs: a dermatoscopic marker for tinea capitis: a rapid diagnostic method. J Am Acad Dermatol 59:677–679.
- Tosti A, Torres F, Misciali C, et al. (2009) Follicular red dots: a novel dermoscopic pattern observed in scalp discoid lupus erythematosus. Arch Dermatol 2009; 145:1406–9.
- Van Neste D. (2006) Natural scalp hair regression in preclinical stages of male androgenetic alopecia and its reversal by finasteride. Skin Pharmacol Physiol 19:168–176.
- Vogt A, McElwee KJ, Blume-Peytavi U. Biology ofthe hair follicle. In: Blume-Peytavi U, Tosti A,Whiting D, et al, editors. (2008) Hair; from basic scienceto clinical application. Berlin: Springer-Verlag;p. 1–22 ISBN: 3540469087.

Рис. Андрогенетична алопеція (жовті точки, анізотрихоз)

Рис. Гніздова алопеція (жовті точки, чорні точки)

Рис. Гніздова алопеція (волосини у формі знака оклику)

Рис. Трихотиломанія
